Особливості формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку

Педагогіка » Вплив емоційної нестабільності на навчальну діяльність молодших школярів » Особливості формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку

Сторінка 1

Дитина в навчально-виховному закладі засвоює спеціальні психофізіологічні і психічні дії, на основі навчальної діяльності при сприятливих умовах навчання і достатньому рівні розумового розвитку школяра утворюються передумови до теоретичного усвідомлення і мислення. У дітей шкільного віку актуалізується предметно-практична, пізнавальна діяльність, яка виражається в конкретній формі провідної в цьому віковому періоді навчальної діяльності. На її основі формується пізнавальна активність дитини, а новоутворення, які виникають у результаті пізнавальних процесів – мимовільність психічних процесів, рефлексія на власні дії, власне поведінка, розглядаються в іншій площині діяльності як норми взаємовідносин.

У процесі керованої навчальної діяльності відбувається розумовий розвиток школяра, виникають зміни в структурному складі розуму, у співвідношенні його основних компонентів. Зростає роль одних структурних одиниць, або компонентів, зменшується роль інших, змінюється їх співвідношення. У структурі розумової діяльності дітей шкільного віку спочатку провідними є компоненти сприйняття і пам’яті. Третє місце посідає мовлення, четверте – мислення, а п’яте – фантазія. Під впливом навчання в інтелекті школярів підвищується питома вага мислительних і мовних компонентів, змінюється їх взаємозв’язок. У старших школярів також провідними стають мислительні і мовні складові. Третє і четверте місце посідають компоненти пам’яті і фантазії. Тенденція до зміцнення взаємозв’язків різних компонентів розумової діяльності дітей виявляється у формуванні в них перших узагальнених розумових дій, способів їх виконання, які переносяться з однієї навчальної ситуації в іншу – з однієї навчальної гри на іншу. До ознак, за якими можна судити про розумовий розвиток школярів, належать такі, як якість знань, вміння застосовувати їх у навчально-ігровій діяльності, орієнтуватися у навчальному матеріалі, самостійно набувати знання в процесі гри, знаходити нові способи вирішення логічних задач, темпу і легкості засвоєння нового матеріалу, а також міцності запам’ятовування, самостійної постановки запитань, які логічно випливають з наявних у завданні складових, пошуку можливих способів розв’язання нових завдань.

Ці ознаки доповнюються показниками розвитку окремих сторін інтелекту. Такими є точність зорового, слухового, дотикового сприймання, повнота і детальність описування картини, яку учень бачить уперше, способи свідомого запам’ятовування навчально-ігрового матеріалу (групування його під час запам’ятовування, самоконтроль під час заучування тощо), здатність помічати помилки або неточності в міркуваннях ровесників, гнучкість мислення, що виявляється в доцільному варіюванні способів дій, легкість і швидкість переходу від мислення, що спирається на реальні або зображені предмети, до мислення з опорою на графічні схеми, числові й буквені формули.

У розумовому розвитку дітей шкільного віку є індивідуальні відмінності. Вони виявляються в загальних здібностях навчатися граючись і в спеціальних здібностях (до математики, малювання, музики, технічного конструювання та ін.). Індивідуальні відмінності проявляються в швидкості виконання навчальних завдань, в їх якості, в успішності, хоч остання залежить не тільки від здібностей дитини, зокрема від їх ставлення до навчання та гри, уміння вчитися та гратися.

Наявність індивідуальних відмінностей у темпі гри та якісних особливостях розумового розвитку школярів вказує на важливість індивідуального підходу до них у процесі навчальної діяльності. Завдання його полягає не в тому, аби нівелювати ці відмінності, а в тому, аби допомогти кожній дитині успішно вчитися, набувати знань, вмінь і навичок відповідно до її можливостей.

Як зазначалося, майже всі діти приходять до навчально-виховного закладу з бажанням дізнатися щось нове, у них більш-менш успішно проходить адаптація до нового середовища. Проте, з часом у частини школярів відбувається „дезадаптація”, яка виявляється у відхиленнях у навчальній діяльності – відставання у навчально-ігровій діяльності, недисциплінованості, неуважності, конфліктах з ровесниками тощо. Виявлені три основних причини такої „дезадаптації”: 1) коли процес формування навчальних умінь і навичок проходить важко, непродуктивно, дитина починає відставати від навчальної програми, а вчитель і батьки не враховують її індивідуальні особливості; 2) коли дитина не вміє довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги, виконує навчально-ігрові завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли її сварять, змушують). Подібне виявляється у емоційної дитини, яка відзначається високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань. 3) коли дитина ослаблена, часто хворіє, втомлюється, непосидюча, розгублюється перед труднощами, недооцінює свої можливості.

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Біологічні поняття
Біологія як навчальний предмет являється системою понять, що розвиваються в логічної последовності й знаходяться у взаємозв'язку. Уся система понять визначається складом основ науки, що входять у шко ...

Методичні рекомендації щодо реалізації принципу доступності в навчальному процесі сучасної початкової школи
На сучасному етапі багато хто досліджує принцип доступності. І науковці цей принцип перетворюють у всебічно розкритий принцип розвивального навчання, при якому управління темпом та змістом розвитку м ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net