Особливості формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку

Педагогіка » Вплив емоційної нестабільності на навчальну діяльність молодших школярів » Особливості формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку

Сторінка 1

Дитина в навчально-виховному закладі засвоює спеціальні психофізіологічні і психічні дії, на основі навчальної діяльності при сприятливих умовах навчання і достатньому рівні розумового розвитку школяра утворюються передумови до теоретичного усвідомлення і мислення. У дітей шкільного віку актуалізується предметно-практична, пізнавальна діяльність, яка виражається в конкретній формі провідної в цьому віковому періоді навчальної діяльності. На її основі формується пізнавальна активність дитини, а новоутворення, які виникають у результаті пізнавальних процесів – мимовільність психічних процесів, рефлексія на власні дії, власне поведінка, розглядаються в іншій площині діяльності як норми взаємовідносин.

У процесі керованої навчальної діяльності відбувається розумовий розвиток школяра, виникають зміни в структурному складі розуму, у співвідношенні його основних компонентів. Зростає роль одних структурних одиниць, або компонентів, зменшується роль інших, змінюється їх співвідношення. У структурі розумової діяльності дітей шкільного віку спочатку провідними є компоненти сприйняття і пам’яті. Третє місце посідає мовлення, четверте – мислення, а п’яте – фантазія. Під впливом навчання в інтелекті школярів підвищується питома вага мислительних і мовних компонентів, змінюється їх взаємозв’язок. У старших школярів також провідними стають мислительні і мовні складові. Третє і четверте місце посідають компоненти пам’яті і фантазії. Тенденція до зміцнення взаємозв’язків різних компонентів розумової діяльності дітей виявляється у формуванні в них перших узагальнених розумових дій, способів їх виконання, які переносяться з однієї навчальної ситуації в іншу – з однієї навчальної гри на іншу. До ознак, за якими можна судити про розумовий розвиток школярів, належать такі, як якість знань, вміння застосовувати їх у навчально-ігровій діяльності, орієнтуватися у навчальному матеріалі, самостійно набувати знання в процесі гри, знаходити нові способи вирішення логічних задач, темпу і легкості засвоєння нового матеріалу, а також міцності запам’ятовування, самостійної постановки запитань, які логічно випливають з наявних у завданні складових, пошуку можливих способів розв’язання нових завдань.

Ці ознаки доповнюються показниками розвитку окремих сторін інтелекту. Такими є точність зорового, слухового, дотикового сприймання, повнота і детальність описування картини, яку учень бачить уперше, способи свідомого запам’ятовування навчально-ігрового матеріалу (групування його під час запам’ятовування, самоконтроль під час заучування тощо), здатність помічати помилки або неточності в міркуваннях ровесників, гнучкість мислення, що виявляється в доцільному варіюванні способів дій, легкість і швидкість переходу від мислення, що спирається на реальні або зображені предмети, до мислення з опорою на графічні схеми, числові й буквені формули.

У розумовому розвитку дітей шкільного віку є індивідуальні відмінності. Вони виявляються в загальних здібностях навчатися граючись і в спеціальних здібностях (до математики, малювання, музики, технічного конструювання та ін.). Індивідуальні відмінності проявляються в швидкості виконання навчальних завдань, в їх якості, в успішності, хоч остання залежить не тільки від здібностей дитини, зокрема від їх ставлення до навчання та гри, уміння вчитися та гратися.

Наявність індивідуальних відмінностей у темпі гри та якісних особливостях розумового розвитку школярів вказує на важливість індивідуального підходу до них у процесі навчальної діяльності. Завдання його полягає не в тому, аби нівелювати ці відмінності, а в тому, аби допомогти кожній дитині успішно вчитися, набувати знань, вмінь і навичок відповідно до її можливостей.

Як зазначалося, майже всі діти приходять до навчально-виховного закладу з бажанням дізнатися щось нове, у них більш-менш успішно проходить адаптація до нового середовища. Проте, з часом у частини школярів відбувається „дезадаптація”, яка виявляється у відхиленнях у навчальній діяльності – відставання у навчально-ігровій діяльності, недисциплінованості, неуважності, конфліктах з ровесниками тощо. Виявлені три основних причини такої „дезадаптації”: 1) коли процес формування навчальних умінь і навичок проходить важко, непродуктивно, дитина починає відставати від навчальної програми, а вчитель і батьки не враховують її індивідуальні особливості; 2) коли дитина не вміє довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги, виконує навчально-ігрові завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли її сварять, змушують). Подібне виявляється у емоційної дитини, яка відзначається високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань. 3) коли дитина ослаблена, часто хворіє, втомлюється, непосидюча, розгублюється перед труднощами, недооцінює свої можливості.

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Зміни у вищій освіті
Пріянка Бхардвай – незалежний журналіст і аналітик ризиків з міста-супутника Нью-Делі Гургаона (Індія)। Вона аспірант у галузі історії в коледжі Св. Стефана при університеті Делі. Вільно володі ...

Поняття толерантності
Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net