Проблеми формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку

Педагогіка » Вплив емоційної нестабільності на навчальну діяльність молодших школярів » Проблеми формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку

Сторінка 1

Вага мозку школярів наближається до ваги мозку дорослої людини. У дітей шкільного віку збільшується рухливість нервових процесів, що дає змогу дітям швидко змінювати свою поведінку відповідно до вимог вчителя.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, їхні очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору дітей шкільного віку і не виправити їх пози, то це може призвести до підвищення очного тиску, до нечіткості зображень на сітківці і до виникнення короткозорості.

Психологічна готовність до навчальної діяльності – це складне утворення, до структури якого входить особистісна, інтелектуальна і соціально-психологічна готовність. Психологічна готовність включає здатність дитини до прийняття нової „соціальної позиції” – члена колективу, здатність управляти своєю поведінкою, своєю розумовою діяльністю, певний світогляд, готовність до оволодіння, провідною навчальною діяльністю. Психологічній готовності дітей до навчальної діяльнсоті присвячені роботи Г. Віцлака, О.В. Запорожця, В.К. Котирло, С.О. Ладивір, Н.А. Побірченко, Є.В. Проскури, Н.Ф. Скрипченко та ін.

Вступ дитини до шкільного закладу – важлива подія у її житті. Діти по-різному переживають її залежно від психологічної готовності. Більшість дітей охоче йде до шкільного навчально-виховного закладу. Школярі включаються в навчальну діяльність, яка стає провідною в їх житті. Зміни у соціальному статусі зобов’язують їх вчасно вставати, приходити до школи, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку незалежно від того, хочеться їм це робити, чи ні; виконувати обов’язкові завдання, переборювати труднощі в навчанні та грі тощо.

Успіхи та невдачі у навчанні перебувають під постійним контролем вчителя, батьків, психолога та ін. На перший план в організації поведінки дітей шкільного віку виступають вимоги вчителів. Вони поширюються значною мірою і на час перебування вдома.

Діти по-різному реагують на вимоги педагогів залежно від особливостей індивідуальної їх готовності до навчальної діяльності. Одні ставляться цілком адекватно до цих вимог, інших вимоги гальмують і викликають надмірну стриманість, деякі не приймають вимог і навіть намагаються діяти всупереч їм. Діти, які не перебувають в школах, нерідко губляться в нових умовах, не відразу знаходять підстави для контакту з сторонніми. Звідси стає зрозумілою важливість індивідуального підходу до дітей у керуванні процесом їх входження в нове соціальне становище, з його новим для них змістом, формами і об’єктивними вимогами, які повинні стати суб’єктивними вимогами школярів до себе самих, внутрішніми регуляторами їх поведінки.

Важливу роль у становленні такої саморегуляції поведінки дитини шкільного віку відіграє оцінювання, а згодом і самооцінювання дій та вчинків. Для школярів оцінка вчителя є справжньою подією. Якщо її використовувати вміло, то вона зміцнює інтерес дитини до шкільного закладу та навчальної діяльності, посилює відповідальність за виконання навчальних завдань. Оцінка ефективніше діє на дітей, якщо вона має не узагальнений, а конкретний характер, коли школяр знає, що саме оцінюється в його навчальній діяльності й поведінці, коли оцінка не переноситься на особистість у цілому (не говориться, що дитина взагалі хороша чи погана). Конкретна й об’єктивна оцінка, вільна від заниження й завищення досягнень, спрямовує школярів на подолання недоліків у роботі, спонукає досягати кращих результатів. Йдеться, насамперед, про оцінювання, а не лише про оцінку в формі бала, що виставляє вчитель здебільшого не за одну дію та її результат, а за ряд дій і результати навчально-ігрової діяльності.

Дитина в цьому віці спрямована на інтелектуальні заняття, спорт, гру тощо. З’являється у структурі самосвідомості школярів „Его” (Я) і „Супер-Его” (над-Я). Е.Еріксон називав цей вік латентним „шкільним віком”. В цьому віці дитина оволодіває елементарними культурними навичками, вчиться гратися та навчатися у шкільному навчально-виховному закладі, провідною стає навчальна діяльність, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил. З’являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому. У дітей цього віку з’являється любов до праці. Діти намагаються дізнатися, що із чого виникає і як воно діє. Інтерес до цього має підкріплюватися і задовольнятися оточуючими людьми.

Страницы: 1 2 3 4 5

Цікаве про педагогіку і навчання:

Використання відомостей народного календаря
У період відродження української державності й культури повертаються до вжитку народні традиційні свята, обряди та звичаї. Велику виховну силу мають традиції, звичаї та обряди, пов’язані з народним к ...

Обґрунтування дієвих форм і методів формування колективізмуна уроках трудового навчання в початкових класах
Екскурсії в трудовому навчанні початкової школи розглядаються як форма організації навчально-виховного процесу. Проведення екскурсії на виробництво сприяє формуванню колективізму та зміцненню зв'язкі ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net