Проблеми формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку

Педагогіка » Вплив емоційної нестабільності на навчальну діяльність молодших школярів » Проблеми формування процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку

Сторінка 2

Небезпека на цій стадії розвитку дитини, на думку Е.Еріксона та інших, у можливості появи почуття неповноцінності або некомпетентності. Механізм їх появи пов’язаний з тим, що у школярів центром зосередження стає випробування себе, в результаті чого відбувається диференціація дітей, впевнених у собі і невпевнених. Саме у невпевнених починає розвиватися неповноцінність. За Е. Еріксоном, центральною подією у молодших школярів є психосоціальний конфлікт – любов до праці проти почуття неповноцінності. Деякі психологи відзначають, що з 6 до 10 років у дітей зростає бажання спілкуватися з іншими дітьми і дорослими. У 23% випадків діти стають упертими і неслухняними. Ці зміни відбуваються під впливом багатьох факторів. Деякі з них пов’язані із стихійним формуванням Я-концепції, Я-образу і самоповаги. Майже всі діти приходять до школи з прагненням гратися та спілкуватися, вони ставляться до навчальної діяльності, як до серйозного, суспільно важливого процесу. В перші дні перебування у навчальному закладі майже кожна дитина намагається сумлінно ставитися до навчально-ігрових завдань. Проте, через деякий час ставлення окремих дітей до навчальної діяльності змінюється. Основною причиною є недосконалість організації навчально-виховного процесу. Для зміцнення позитивного ставлення школярів до нього важливо зважати на індивідуальні відмінності кожної дитини, пам’ятаючи, що серед них є впевнені і невпевнені у власних силах, що є діти, які намагаються проявляти активність, демонструючи цим ставлення до оточуючих, але є й такі, які прагнуть бути непоміченими у групі, чітко не виражають свої почуття. Важливе значення в навчальній діяльності має і ставлення дітей до вчителів. Як правило, вони виконують всі його вимоги, люблять і поважають за те, що він навчає їх.

У школярів навчальна діяльність стає провідною і набуває характерних особливостей. Її основні компоненти: дії і операції, за допомогою яких діти оволодівають змістом навчання; мотиви і форми спілкування дітей з вчителем та між собою; результати навчання та його контроль і оцінка; структура навчально-ігрової діяльності, в якій набуття знань, умінь та навичок виступає як прямий її результат, складається поступово в міру того, як дошкільники навчаються її здійснювати, формуються перші навички вміння навчатися.

У змісті інформації вчителя має бути правильне пояснення явищ природи і суспільного життя.

Явища мають розглядатися під кутом зору практики, моральних принципів, екології. Вже молодших школярів важливо орієнтувати на активну участь у сфері матеріального виробництва, загальнолюдських моральних норм, духовних основ українського народу, народів України.

Важливою проблемою для психологів, методистів і вчителів під час формування змістового компоненту навчальної діяльності є необхідність тривалої концентрації уваги школярів. Подальше спрямування їх до загальних уявлень, а в деяких випадках і до понять, призводить до затримки їх розумового розвитку, а швидкий перехід до викладу абстрактного матеріалу – до нерозуміння дітьми його та заучування тощо. Так, вже з перших днів навчальної діяльності вчитель має залучити дітей до рахування на паличках, горішках тощо, стимулюючи їх до промовляння рахунку „вголос”, далі пошепки, а вже потім „про себе”. За такою схемою відбувається засвоєння навчального матеріалу з розвитку мовлення та інших навчальних предметів. Проте, тут треба враховувати не тільки вік дітей, а й індивідуальні відмінності та ступінь труднощів, пов’язаних із змістом навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу має бути оптимальним. Великий за обсягом зміст неминуче призводить до втоми, до зниження інтересу до навчальної діяльності, до погіршення і гальмування інтелектуального розвитку школярів, до формального поверхневого засвоєння змісту матеріалу.

Складнішими стають цілі навчальної діяльності старших школярів. Вони визначаються програмним змістом навчання. При характеристиці цільових компонентів навчання, як і інших складових, важливо диференціювати цілі, які ставить вчитель і цілі, які усвідомлює і приймає учень у процесі навчання. Педагог ставить перед собою мету домогтися, щоб діти оволоділи визначеною навчальною програмою, системою знань, умінь і навичок; способами пізнавальної і практичної діяльності; позитивного ставлення до навчання, засвоєння знань, гри, формування умінь і навичок тощо. Школяр має усвідомлювати мету, яку ставить перед ним вчитель на кожному етапі навчальної діяльності. Досвід показує, що майже всі діти шестирічного віку у другій половині навчального року більш-менш чітко усвідомлюють мету, яку ставить перед ними вчитель. Труднощі тут виникають у тому, що далеко не всі молодші школярі, навіть при усвідомленні цілей навчання, приймають поставлену педагогом мету, тобто далеко не у всіх молодших школярів поставлена вчителем мета стає їх власною метою.

Страницы: 1 2 3 4 5

Цікаве про педагогіку і навчання:

Розвиток музикальності дітей
Розвиток музикальності є неодмінною умовою формування музичної культури дітей. Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Основна ознака музикал ...

Оперативне планування з фізичної культури
Після розподілу програмного матеріалу з фізичної культури на місяць або квартал вихователь складає план на один-два дні. У ньому записують план-конспект заняття з фізичної культури, зазначають рухлив ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net