Організація і методика проведення інформативних бесід про події з життя школярів як основної форми прояву реально-інформативної комунікації

Проведення групових бесід в рамках кожної культурно-побутової теми припускає оволодіння певним набором приватних мовних умінь, до освоєння яких протягом всього подальшого періоду навчання тема повинна готувати і які в своїй сукупності повинні представляти суму всього того, що в подальшому може бути предметом класних бесід в межах даної теми. Так, наприклад, по темі "Кіно" до кінця 5 класу це могли б бути:

- уміння запитати і відповісти на питання про своє відношення до кіно.

(- Do you like to go to the cinema?, Do you often go there?)

- уміння розпитати і розповісти про те, яке саме кіно або телефільм учень бачив останній раз. (What film did you see (watch on TV) last time?)

- уміння сказати, в який кінотеатр і з ким ходив.

(- What cinema did you go to?, With whom did you go there?;

- уміння дати і дізнатися у співбесідника найпростішу оцінку гри акторів.

(-Actors and actresses played their rules well);

- сказати і розпитати про те, які фільми подобаються, назвати свій улюблений фільм. (- like, dislike, interesting, dull, funny. I like films about…)

Кожне таке приватне уміння – це уміння вирішувати певне мовне завдання, і тому воно може бути сформульоване відповідним чином, як це було зроблено в приведених вище прикладах. Їх можна назвати вузловими мовними завданнями по темі.

Підготовка до участі в інформативних бесідах, що виходить за рамки бесід як таких, здійснюється також за рахунок спеціального навчання основним умінням діалогічної мови

В цілях усунення цього недоліку спочатку С.М. Мануйлов в 1963 році запропонував відібрати інші, типовіші «діалогічні пари»: питання – відповідь + контрпитання; питання – відповідь + додатковий вислів; констатація – стрічна констатація і ін. Висловлювалася упевненість, що в результаті цього діалогічна мова учнів стане більш схожою на природну, втратить характер «допиту». Дійсно, як було показано багатьма дослідниками, діалогічна єдність не обмежена структурою «питання – відповідь», тому згодом ще ряд авторів (М.Л. Вайсбурд, Е.І. Пасів; Э.Э. Вільчек) запропонували побудувати навчання діалогічної мови по таких діалогічно – функціональних єдностях. Проте, цей шлях навчання викликає ряд заперечень. По-перше, при спробі «втиснути» навчання діалогічної мови в рамки діалогічно – функціональної єдності, мова учнів стає неприродною, оскільки її змістовна сторона йде на задній план, і разом з тим виключається приціл на реально-інформативну комунікацію.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Особливості соціально-педагогічної роботи з гіперактивними дітьми в шкільному просторі
Проблеми дітей, що мають порушення поведінки і пов'язані з ними труднощі навчання, нині особливо актуальні. Постійно збуджені, неуважні, непосидючі і галасливі, такі діти приковують до себе увагу учи ...

Педагогіка: становлення, предмет, основні категорії
Термін педагогіка походить від грецьких слів paides — діти і ago — вести. В дослівному перекладі педагог — «вихователь». У стародавній Греції педагогом називати раба, який брав за руку дитину господа ...