Організація і методика проведення інформативних бесід про події з життя школярів як основної форми прояву реально-інформативної комунікації

Проведення групових бесід в рамках кожної культурно-побутової теми припускає оволодіння певним набором приватних мовних умінь, до освоєння яких протягом всього подальшого періоду навчання тема повинна готувати і які в своїй сукупності повинні представляти суму всього того, що в подальшому може бути предметом класних бесід в межах даної теми. Так, наприклад, по темі "Кіно" до кінця 5 класу це могли б бути:

- уміння запитати і відповісти на питання про своє відношення до кіно.

(- Do you like to go to the cinema?, Do you often go there?)

- уміння розпитати і розповісти про те, яке саме кіно або телефільм учень бачив останній раз. (What film did you see (watch on TV) last time?)

- уміння сказати, в який кінотеатр і з ким ходив.

(- What cinema did you go to?, With whom did you go there?;

- уміння дати і дізнатися у співбесідника найпростішу оцінку гри акторів.

(-Actors and actresses played their rules well);

- сказати і розпитати про те, які фільми подобаються, назвати свій улюблений фільм. (- like, dislike, interesting, dull, funny. I like films about…)

Кожне таке приватне уміння – це уміння вирішувати певне мовне завдання, і тому воно може бути сформульоване відповідним чином, як це було зроблено в приведених вище прикладах. Їх можна назвати вузловими мовними завданнями по темі.

Підготовка до участі в інформативних бесідах, що виходить за рамки бесід як таких, здійснюється також за рахунок спеціального навчання основним умінням діалогічної мови

В цілях усунення цього недоліку спочатку С.М. Мануйлов в 1963 році запропонував відібрати інші, типовіші «діалогічні пари»: питання – відповідь + контрпитання; питання – відповідь + додатковий вислів; констатація – стрічна констатація і ін. Висловлювалася упевненість, що в результаті цього діалогічна мова учнів стане більш схожою на природну, втратить характер «допиту». Дійсно, як було показано багатьма дослідниками, діалогічна єдність не обмежена структурою «питання – відповідь», тому згодом ще ряд авторів (М.Л. Вайсбурд, Е.І. Пасів; Э.Э. Вільчек) запропонували побудувати навчання діалогічної мови по таких діалогічно – функціональних єдностях. Проте, цей шлях навчання викликає ряд заперечень. По-перше, при спробі «втиснути» навчання діалогічної мови в рамки діалогічно – функціональної єдності, мова учнів стає неприродною, оскільки її змістовна сторона йде на задній план, і разом з тим виключається приціл на реально-інформативну комунікацію.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Експериментальні дослідження І.О. Соколянського з проблем навчання глухих і сліпоглухих дітей
У 20 – 30 рр. ХХ ст. відомою стала методика «ланцюгових сполучно-рухових реакцій», запропонована та випробувана на практиці І.О. Соколянським для навчання глухих дітей. Ця методика дозволяла навчити ...

Створення цікавих ситуацій на уроках фізики
як умова активізації пізнавальної діяльності учнів При обов’язковій загальній середній освіті дуже важливо, щоб учням було цікаво вивчати фізику на кожному уроці. В багатьох учнів перша ситуативна за ...