Майбутнє малокомплектної школи: пріоритети розвитку

Педагогіка » Сучасні проблеми малокомплектної школи » Майбутнє малокомплектної школи: пріоритети розвитку

Сторінка 1

У роботі сільської малокомплектної школи чимало нерозв'язаних проблем. Справа в тому, що в малої школи звичайно невелике приміщення. І в цьому приміщенні поруч один з одним живуть і малюки, і підлітки. Але при всьому цьому малюкам і підліткам потрібне різне середовище життя. Якщо для малюків краще, щоб приміщення, у якому вони знаходяться, було б м'яким, затишним, ніжним, то підлітки потребують більше простору, більше можливості «ламати і будувати». Ну, наприклад, зрозуміло, якщо в родині є малюк, то звичайно він на стіни своєї кімнати вішає малюнки з іграшками, ляльками чи машинками. А підліток уже вішає плакати рок-ідолів. Те, що цікаво підліткам, ще рано малюкам і часто просто руйнує стійкий світ молодших школярів, а те, що потрібно малюкам, обмежує простір, потрібний підліткам для розвитку.

І тут виникає істотна проблема для малих шкіл: як у невеликому приміщенні ще й поєднати можливість загального активного життя різних поколінь та необхідність різних середовищ для їхнього розвитку?

Не дивлячись на це, у невеликій школі набагато простіше, ніж у великій, відмовитися від традиційної системи оцінювання (і разом з нею від її численних негативних наслідків) просто через те, що дітей менше і, відповідно, менше необхідності всіх нівелювати і винаходити технологічну, однакову для всіх систему.

У невеликій школі більше можливостей для словесного; змістовного оцінювання, підтримання, зворотного зв'язку з кожною дитиною. Учителі мають більше можливостей бути терплячими до дітей, їхньої поведінки, реальних проблем і складнощів дорослішання. У малій школі більше можливостей тісно спілкуватися з батьками, а не обмежуватися записами в щоденнику.

Невелика кількість учнів у класах і в школі в цілому породжує і це одну проблему – соціально-психологічну. Мало дітей – мало спілкування, мало вибору, мало різномаїття в спілкуванні. У великих класах більше шансів «мирного співіснування» кількох лідерів: більше учнів – більше груп, більше можливостей вибору друзів чи подруг (посварившись з однією подружкою, дівчинка не залишається самотньою – є шанс знайти іншу), набагато різноманітніший вибір для формування досвіду спілкування з протилежною статтю . Усе це – істотна проблема. Оскільки саме досвід спілкування з однолітками, старшими і молодшими, дівчатками і хлопчиками стає у певному віці головним для школярів, і аж ніяк не навчання.

Але навчання в маленьких класах має свої «підводні рифи». Мала наповнюваність класів традиційно позитивно сприймається (і батьками, і педагогами) як можливість більш якісної організації індивідуального підходу до організації навчання і більш якісного навчання школярів. З одного боку, звичайно ж, це так – учителю простіше підготувати індивідуальні завдання різних рівнів кожному учневі в класі з 5–10 учнями, ніж у класі, де навчаються 30 дітей. Але справа в тому, що індивідуальний підхід – це не тільки індивідуально організоване співнавчання, а освіта взагалі – це не тільки індивідуальна навчальна робота. Ось і виникають проблеми.

Коли в навчальній групі мало учасників, зменшується різноманіття в групі, набагато складніше створити атмосферу взаємного емоційного пошуку відповідей на складні питання, настільки необхідну для справжньої освіти. Адже відомо, що чим строкатіший колектив, тим корисніший він для росту кожного його члена. У гарному класі, як правило, є й інтелектуальні лідери, на яких можна рівнятися іншим; є емоційні лідери, які створюють потрібний настрій, атмосферу; є більш слабкі в навчанні учні, турбота про успіхи яких дуже корисна і в моральному і в навчальному плані для «завжди успішних» лідерів. Різноманіття думок, позицій, підходів, вражень – от що створює насичену атмосферу взаємного навчання. Усього цього важко досягти в невеликому класі.

Крім того, у маленькому класі, як це не дивно, ще різкіше починають виявлятися відмінності дітей. Один інтелектуально сильний і рветься вперед, інший мислить у чотири рази повільніше, але глибше і не встигає за швидкістю проходження матеріалу першим; третій дуже слабкий у роботі а навчальним матеріалом і т.д. І якщо у великому класі така різниця нівелюється, зокрема, завдяки диференціації учнів на якісь групи, то в маленькому класі вона різко «виходить назовні».

І тут у вчителя виникає проблема методу. Справа в тому, що вчителів у педінститутах учать працювати фронтально з великими класами чи індивідуально (один на один з учнем). Дуже рідко майбутніх педагогів озброюють засобами роботи з малими групами. І вже зовсім не зрозуміло, як працювати з класом, де ніяких груп не створиш. Стояти біля дошки і викладати матеріал у лекційному стилі, коли в класі сидять п'ятеро учнів, смішно. Посадити кожного учня носом у підручник і переходячи від одного до другого розмовляти індивідуально – теж погано. Деякі підлітки не витримають і кількох місяців такого «нудного навчання» .

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Місце позакласної виховної роботи та її роль в формуванні особистості школяра
Оскільк проблема збереження і розвитку творчої активності дитини не стала в шкільних програмах основною метою виховання, ми маємо підставу говорити про недосконалість сучасної системи виховання, про ...

Впровадження групової діяльності у навчальний процес та оцінка її результатів
Трактуючи впровадження як процес включення групової діяльності у навчальний процес з притаманними їй місцем та роллю в ньому, для його здійснення необхідно розв’язати такі завдання: переструктурувати ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net