Майбутнє малокомплектної школи: пріоритети розвитку

Педагогіка » Сучасні проблеми малокомплектної школи » Майбутнє малокомплектної школи: пріоритети розвитку

Сторінка 2

У старшій школі невеликі класи ставлять учителів ще перед однією проблемою. У віці 14–16 років учні відчувають необхідність пробувати себе в різних напрямках людської діяльності, обрати певну спеціалізацію. Знову потрібні індивідуальні маршрути. У великій школі цю проблему можна розв'язати за рахунок створення профільних груп. А як бути маленькій школі, у якій ніяких груп не створиш?

Педагоги малих шкіл, які намагаються впоратися із цими труднощами, стають на шлях інновацій, пошуків Інших способів організації навчального процесу, іншого способу організації життєдіяльності школи в цілому. Інколи малі школи опиняються в цих процесах попереду великих, адже саме життя змушує їх шукати інші шляхи організації навчання. Крім того, відомо, що чим організація менша, тим легше проводити в ній зміни.

У сільській школі починаються такі позитивні зрушення, як поява альтернативних та варіативних способів одержання освіти (приватні, спеціалізовані школи, індивідуальне навчання), впровадження інноваційних технологій навчання, інтеграція знань, диференціація методичних прийомів, розвиток здібностей учня. Вже сьогодні в сільській місцевості відкрито до 45 навчальних закладів нового типу. Отже, сільська школа дещо змінює свої функції, розширює свою роль.

Сама ситуація життя «змушує» малі школи переходити до тих чи інших способів організації різновікового, різнорівневого навчання, виходити за межі школи в пошуках нових ресурсів для організації навчального процесу, забезпечення можливості індивідуальних освітніх маршрутів у старших класах, знаходити партнерські школи, діяльність яких ґрунтується на схожих цінностях.

Прикладів такої кооперації можна навести багато. На цьому шляху школи стикаються з новими неминучими труднощами, пов'язаними, насамперед, з тим, що педагогам потрібно мати вміння, яких їх спеціально ніхто не вчив. Педагогам потрібно вміти:

- чітко формулювати власні цінності й «окреслювати межі» власного співтовариства;

- жити життям цього співтовариства, вести власну самостійну продуктивну діяльність, бути незалежними;

- долати власні стереотипи як загальнолюдські, так і педагогічні.

Зрозуміло, що все це непросто. Але подолання цих суперечностей, розв'язання проблем – шлях до розвитку вчителів, учнів, школи, а тим самим і співтовариства, яке вони представляють. Закривати ж очі на реальні педагогічні та соціокультурні можливості малих шкіл одномоментно економічно вигідно, але з точки зору нормального розвитку дітей і суспільства недалекоглядно.

Робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки – проблеми розвитку мало комплектної школи. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за практикою в школі проведені нами дослідження дають можливість зробити певні висновки та узагальнення:

1. Малокомплектна початкова школа – школа без паралельних класів, з малим контингентом учнів. Цей тип школи існує, як правило, в сільській місцевості. Найчастіше вона є початковою. Однак в основних і середніх школах теж можуть бути класи-комплекти. В таких класах один учитель, в одному приміщенні одночасно веде заняття з двома або трьома різними класами. Це зумовлює специфічну структуру малокомплектної школи, яка може бути одно-, дво-, три-, чотирикомплектною.

2. Основними недоліками розподілу часу в класі-комплекті є фактична його втрата (простій) і неправильне дозування окремих етапів заняття або видів роботи. Це відбувається з багатьох причин: 1) неодночасний початок навчання в усіх класах комплекту; 2) часті й багатослівні пояснення наступного етапу роботи; 3) брак завдань для індивідуальної роботи або невміле їх використання; 4) нераціональні способи перевірки; 5) невдала організація робочого місця класовода й учнів.

3. Типові труднощі мало комплектних шкіл:

- у штатному розписі немає посад заступника директора з виховної роботи, помічника директора з господарської справи, педагога-організатора, бібліотекаря тощо. Всі ці функції покладено на директора школи, вчителів, що значно збільшує їхнє навантаження;

- у більшості шкіл незадовільна навчально-матеріальна база, немає спортивних залів, нерідко не вистачає навчальних кабінетів, технічних засобів навчання, наочного приладдя, необхідного для виконання практичних та лабораторних робіт. Частина шкіл не має телефонів, вживає воду з місцевих джерел, не маючи водопроводу і каналізації;

- багато шкіл потребують капітального ремонту, деякі працюють в аварійних приміщеннях;

- учителі-предметники нерідко перебувають у методичній ізоляції, адже через малочисельність педагогічних кадрів у школах неможливо організувати роботу навіть циклових методичних об'єднань.

4. Пріоритетні аспекти розвитку малокомплектних шкіл:

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Читання як компонент навчання іноземної мови
Читання – це один із видів мовленнєвої діяльності, що має велике пізнавальне значення і фактично реалізує всі три основні цілі навчання – практичну, виховну і загальноосвітню. Воно застосовується у в ...

Впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес
Перехід світового суспільства до інформаційного з одного боку, та спрямованість на ринкові відносини нашої держави з іншого, створили умови, які зачепили всі сфери життя суспільства, що не могло не в ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net