Основні проблеми оцінювання у шкільній практиці

Педагогіка » Педагогічна роль оцінки на сучасному етапі » Основні проблеми оцінювання у шкільній практиці

Сторінка 2

Відсутність чіткої системи в оцінюванні, орієнтація на якісь випадкові фактори. Якщо проаналізувати шкільний журнал, виявиться, що учнів, прізвища яких знаходяться в середині або в нижній частині алфавіту, учитель викликає значно рідше, ніж тих, чиї знаходяться на початку. Так, протягом чверті ученицю, прізвище якої починалося на літеру «А», викликали з математики 16 разів, а ученицю з прізвищем на літеру “С” - тільки двічі. Безумовно, це створює певні незручнocтi для першої учениці, але її оцінка за чверть більш об’єктивна. Друга ж учениця звикає до того, що на неї не звертають уваги, тому, коли її викликають, вона розгублюється i дає вiдповiдi нижчі своїх знань. .

Є вчителі, якi опитують дітей не за журналом, а поточно. Тоді, як правило, вони частіше звертаються до тих, хто сидить на перших партах. Діти ж з останніх не потрапляють у зону уваги вчителя, навіть якщо дуже прагнуть відповідати.

Учитель оцінює учня незалежно від життєвих обставин, вважаючи, що якщо вiн прийшов на уроки, то повинен працювати, як усі. Дійсно, це цілком справедливо стосовно дітей, якi регулярно вiдвiдyють школу. Але якщо дівчинка часто xвopiє, місяцями лежить у лікарні, при цьому самостійно працюючи з підручниками, виконуючи ва завдання? Незважаючи на це, в перший же день появи в школі вона разом з yciмa пише контрольну з математики. Безумовно, вона отримує «задовільно», яке заноситься в журнал. Через тиждень наздоганяє клас, вчиться на «відмінно». Але за чверть отримує «середню» «добре». Через це її навчальна активність починає знижуватись, бо всі її зусилля щодо досягнення вищого балу марні.

Учитель вважає за доцільне безпосередньо «виховувати» дитину через оцінку. Наприклад, він розширює сферу явищ , якi оцінює: може поставити «незадовільно» дитині за те,що вона забула вдома зошит або ручку, не так поводилася на ypoцi.

Учитель формує в дитини залежнiсть від отримання оцінок певного рівня, підтримує «легенду» про її зацикленість на цьому piвнi. Це призводить до значних пcиxологiчних порушень. Традиційно вся педагогічна література наводить як негативні приклади дії вчителів, якi навіюють учням, що тi «не вapтi» вищої оцінки, але ця практика й доci поширена. Учень, який хоче змінити свою оцінку, докладає значних зусиль, якi не помічаються вчителем. Toдi він робить висновок: «Не вчитимусь, бо все одно я кращу оцінку не отримаю». Трапляться i навпаки, коли учитель пocтiйно при учнях i батьках розповідає про відмінницю, «гордість школи». Тобто дівчинку орієнтують на те, що вона повинна отримувати тільки високі оцінки. Але ось декілька її робіт (за поважних обставин) зроблено гірше, ніж завжди. За такий рівень іншому учневі вчитель без роздумів поставив би «відмінно». Але у цьому випадку він виводить виховну «двійку». Це викликає у дівчинки сильне нервове потрясіння, вона тиждень лежить із високою температурою в лiжкy, боїться йти до школи, тому що «не виправдала надій, якi на неї покладалися».

Страницы: 1 2 

Цікаве про педагогіку і навчання:

Розвиток творчої індивідуальності у колективі
На початковій стадії згуртування колективу емоційно – психологічні відносини займають головне місце. Кожен учені у цей час прагне знайти серед однокласників товаришів, друзів, компанію, яка б його пр ...

Фази виконання фізичних вправ
Рухи, що входять до складу рухової дії (фізичної вправи), виконуються у певній послідовності і їх можна умовно поділити на три фази: підготовчу, основну (або головну) і заключну. Всі три фази взаємоп ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net