Милозвучність української мови

Сонорні приголосні: [л], [м], [н], [р], [в], [й], [л'], [н'], [р'].

Отже, для позначення приголосних звуків використовуються букви б, п, д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, г, ґ, к, х, ф, м, л, н, р, в, й.

Буквосполучення дж і дз теж можутапередаватиодин звук, тоді вони вимовляються злито ([дж], [дз]): [джеиреи-лб] – [п'ідживйти]; [дзеркало] – [п'ідземний].

Буква щ передає два звуки: [ш] + [ч]: [шчаст'а], [тешча], [шчітка].

Шиплячі звуки в українській мові вимовляються твердо: [час], [шчо], [часто], [чйстий], [шчйро]. І лише при подовженні шиплячі трохи пом'якшуються: [узб'іч':а], [п'іч':у], [п'іддаш':а], [зб'іж':а].

Губні звуки теж завжди тверді (тому з постійно м'яким [j] вони вимовляються роздільно, що позначається на письмі апострофом), і лише перед [і] губні частково пом'якшуються [б'іг], [п'їна], [м'їсто], [в'їтеир].

Як правило, приголосні вимовляються чітко, виразно. Дзвінкі звуки в кінці складу чи кінці слова не оглушуються (українська мова – дзвінкозвучна): [дуб], [гриб], [казка], [казау], [д'ід], [п'ід], [наказ], [вуж], [нижчий].

Уподібнення приголосних звуків

Як правило, приголосні звуки вимовляються в українській мові виразно. Але є винятки – це явища уподібнення звуків з метою їх звукової гармонії. Найпоширеніші такі уподібнення: [д] – [ц], [т'с'] – [ц'ц'], [шс] – [с'с']; [г] – [х], [к] – [ґ], [з] – [с]. Порівн.:

Перенос слів. Склад і наголос

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник.

При цьому:

Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отде, переносити можна лише так: ґу-дзик, хо-джу. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з – до корення), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).

Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попереднбої літери: бур’ – ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце), Лук’ – ян (а не Лук-’ян), низь-ко (а не низ-ько).

Одна літера не задишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний: ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або, моя, око, шия тощо.

При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчатий (а не багатос-тупінчатий), восьми-гранний (а не восьмиг-ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).

Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: АЕС, ЛАЗ-695, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Стан формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу « Я і Україна» у практиці початкової школи
Вивчення шкільної практики засвідчує, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для творчості, розвитку індивідуальності учнів, їхньої самостійності, ініціативи. Щоб з’ясувати ст ...

Національна система навчавння та виховання в Україні
Сучасний період розвитку української держави вимагає докорінної перебудови процесу виховання молодого покоління. В Україні, як і в інших країнах світу, історично склалася своя система виховання, яка ...