Етнокультура як механізм адаптації індивіда до навколишнього середовища

Педагогіка » Етнокультура як механізм адаптації індивіда до навколишнього середовища

Сторінка 1

Фахівець з еколого-біосферних проблем сучасності академік М.М. Мойсеєв впевнений, що освіта зможе забезпечити виконання екологічного імперативу, створивши нові технології виховання особистості, а вчитель стане центральною фігурою в суспільстві. Робота педагога буде своєрідним тестом на отримання права відповідальності за долі інших людей.

Саме національній системі освіти належить вирішальна роль у формуванні нового світогляду, свідомого засвсоєння індивідом ціннісних орієнтирів, виходячи з завдань коеволюційного розвитку. Власне мета формується поза рамками освітньої практики, оскільки освіта виконує замовлення соціуму. Однак осмислення шляхів виконання замовлення повинне здійснюватися освітньою системою, котра зобо'язана виробити нову освітню концепцію. Для цього необхідна відповідна структура знань, навчальних предметів, перенесення акцентів з одних напрямків навчально-виховного процесу на інші, оновлення форм роботи, розробка якісно нових ціннісних орієнтирів, звернення до мудрості народної виховної практики щодо вирішення проблеми.

Ми вважаємо, що екологічні знання повинні нести інформаційне, світоглядне, ціннісне навантаження. "Вкорінення" в отриману інформацію, відповідні морально-світоглядні принципи, "вживлення" їх в структуру власного "Я" індивіда цілком можливе на базі етнокультурного підходу до організації виховного процесу та гуманістичної перебудови сучасної освітньої практики. Саморозвиток особистості, реалізація її творчого потенціалу- це не лише напрямок гуманізації освіти, але й важлива передумова формування мислячої та діючої одиниці етноспільноти. Розвиток творчих засад у душі людини, котрі поєднані із почуттям індивідуальної відповідальності, є суттю ноосферної трансформації планети Земля. "Вкорінення" індивіда у власній етнокультурі є основним способом усвідомлення ним загальнолюдських біосферних проблем не як абстрактних наукових дилем, а як конкретних питань власного буття. Формування етнокультурних життєво необхідних цінностей виступає основним носієм становлення екологічного світогляду та екологічної культури.

Питання опосередкованого впливу екологічного оточення на психологічні особливості особистості і характеристику процесу входження в в етнокультуру (енкультурація) через культурні стереотипи поведінки цікавило багатьох науковців.

Термін "екологічна антропологія" (взаємовплив природного середовища і етнокультур) у 1955 році ввів у науковий оббіг американський антрополог М.Бейтс. Він проаналізував взаємодію природи і культури, тобто врахував вплив культури, навіть на доіндустріальному рівні, на екологічне оточення. Однак навколишнє середовище вчений розглядав тільки з погляду використовуваних людиною ресурсів і умов, а не як сукупність усіх природних особливостей тієї чи іншої території.

В екологічній антропології виділяється кілька підходів до вивчення взаємодії природи і культури. Найбільш розповсюджений пов'язаний з дослідженнями Дж. Стьюарда. Його концепція носить назву „культурна екологія”. Головні положення концепції спрямовані на вивчення адаптації суспільства, тобто певної етнокультури, до навколишнього середовища. Культурна адаптація - процес безупинний, оскільки жодна культура остаточно не пристосувалася до середовища, щоб перетворитися в статичну. Значну роль у теорії Дж. Стьюарда відіграє поняття "культурний тип", як сукупність рис, що утворюють ядро культури. Ці риси виникають як результат адаптації культури до середовища і характеризують рівень інтеграції. Ідеї Дж. Стьюарда одержали подальший розвиток у працях представників американської культурної антропології М. Салінса, Д. Беннета і Р. Неттінга.

М. Салінс запропонував відносити до навколишнього середовища такі соціально-культурні параметри, як вплив інших спільнот, що контактують з досліджуваною, та враховувати той факт, що культура, трансформуючи в процесі адаптації ландшафт, змушена пристосовуватися вже до тих змін, яким сама поклала початок.

Культурно-екологічний підхід етнічної антропології взаємодіє з екологічною психологією, культурною географією (США), соціальною географією (Західна Європа) і міждисциплінарною областю досліджень»"екологія людини».

Не слід забувати і про концепцію господарсько-культурних типів, авторами якої є М. Левін, М. Чебоксаров, Б. Андріанов, та про наукову дисципліну "етнічна екологія", засновником якої можна вважати В.І. Козлова. Етнічна екологія вивчає особливості традиційних систем життєзабезпечення етнокультурних спільнот, вплив сформованих екосистем на здоров'я людей і етнокультур на екологічний баланс у природі.

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

Розробка методичних матеріалів із застосуванням тестового контролю
Мета: узагальнити та систематизувати знання з теми «Хімічні реакції»; закріпити вміння та навички щодо складання рівнянь окисно-відновних реакцій і використання методу електронного балансу, складання ...

Функції ігрової діяльності
Гра - давнє досягнення культури. Вона існує стільки, скільки існує суспільство. І життя кожної окремої людини також супроводжується грою. У наш час гра стала не тільки самостійним видом діяльності, а ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net