Етнокультура як механізм адаптації індивіда до навколишнього середовища

Педагогіка » Етнокультура як механізм адаптації індивіда до навколишнього середовища

Сторінка 2

Етнічна екологія як наукова дисципліна появилась у другій половині 70-х років XX століття і межує з етнографією, екологією людини (соціальною екологією), має спільні теми дослідження з етнічною географією, етнодемографією, етнічною антропологією.

Головним завданням етнічної екології є вивчення особливостей використання етносами природного середовища і їх вплив на це середовище, традицій раціонального природокористування, закономірностей формування і функціонування етноекосистем.

Акцент робиться на вивченні адаптації етноспільноти до навколишнього середовища. Культура розглядається як механізм, за допомогою якого така адаптація здійснюється. За допомогою культури одиниці спільноти не тільки пристосовуються до того чи іншого природного середовища (екологічної ніші), але й певною мірою змінюють це середовище, витворюючи "культурні ландшафти".

Особлива заслуга в розробці положення „культура як механізм адаптації індивіда зокрема та етноспільноти в цілому до навколишнього середовища” належить Е.Маркаряну. На думку вченого, адаптація – це здатність системи до самозбереження за принципом зворотного зв'язку відповідно до умов середовища проживання. Відбувається це за принципом культурних мутацій – виникнення в середині культури, що відповідно до певних причин перестала задовольняти потреби суспільства у регулюванні відносин із зовнішнім середовищем, системи інновацій. Е.Маркарян зазначає: "Якщо інновації привласнюються соціальною системою, то вони в тій або іншій формі стереотипізуються і закріплюються культурною традицією". У культурі закріплюються лише ті інновації (моделі поведінки, світовідчуття, світосприйняття), котрі спроможні адаптуватися саме в цьому навколишньому середовищі. З огляду на висловлені думки, адаптація - це процес соціокультурної перебудови суспільства.

Етноекологія прагне розглядати етнос, ектнокультуру, людину, її діяльність та середовище проживання певного етносу як єдину складну систему, що постійно розвивається. Ідеями етнокультурної адаптації індивіда до природного та соціального середовища наскрізь пройняті і дослідження етнопедагогів (теоретиків і практиків), котрі прагнуть виробити стратегію і тактику сучасного виховання, обов'язково використовуючи досвід попередніх поколінь щодо розв'язання цієї актуальної проблеми.

Сьогодні вітчизняна педагогічна наука не має дослiджень комплексного плану, в яких би етнос, природа, культура, мова поставали саме в цiлiсному процесi взаємовпливiв i, ставлячи в центр уваги Людину, бачили її в органiчнiй єдностi з нацiєю i державою в сферi не лише фiзичного свiту, а й духовного, цивiлiзацiйного, культурного.

До уваги науковців і педагогів-практиків ми пропонуємо авторську програму "Віночок", побудовану на засадах етнопедагогiки, етноекології, етнопсихологiї, етнолiнгвiстики, етнофілософії. Віночок, як один із етносимволів української спільноти, в нашому дослідженні постає як iсторично зумовлена i створена самим народом сукупнiсть iдеалiв, поглядiв, переконань, традицiй, звичаїв та iнших форм соцiальної практики, що спрямовані на органiзацiю життєдiяльностi пiдростаючих поколiнь, у процесi якої засвоюється духовна i матерiальна культура нацiї, формується нацiональна свiдомiсть, досягається духовна єднiсть поколiнь.

Беручи до уваги, що виразом справжньої сутностi iндивiда є виховний iдеал i прагнення до нього, тобто мета життя і шлях до неї, етика і мораль (у нашому випадку – віночок і стрічки). У запропонованій програмі вони виступають у цiлiсностi iндивiдуального i суспiльного, одиничного і загального, глобального і локального.

В сучасних умовах можливiсть виживання людської цивiлiзацiї в значнiй мiрi залежить вiд розумiння, вмiння, бажання кожного жителя планети Земля зберегти здоровим навколишнє природне середовище. Враховуючи неспроможнiсть нашої цивiлiзацiї щодо збереження здорового життя на Землi, то, мабуть, доцiльно запозичити в наших пращурiв науку гармонії людини і природи. Ця фiлософiя вироблялася вiками, заповнювала плоть i кров наших предкiв, тому й збереглася в підсвідомості представників етноспільноти, у знаках, символах, кодах. Вона являла собою чітко оформлену систему, результатом засвоєння якої був сформований образ світу. Цілеспрямоване спотворення вітчизняної історії, філософії, культури як способу буття спільноти призвело до перекручування структурних елементів системи, втрати значної частини складових програми формування образу світу. Сучасна екологiчна бездуховнiсть, екологiчнi злочини в певнiй мiрi також пояснюються тим, що основнi принципи поведiнки наших пращурiв були проiгнорованi. В той же час їх вiрування були найтiснiше пов'язанi з природою довкiлля. Людина хотiла бути з природою в найкращих стосунках, бо розумiла, що в усьому залежить вiд неї.

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

Нові інформаційні технології викладання англійської мови
У цей час значні перетворення в галузі освіти торкнулися й навчання іноземної мови в школі. Зокрема стали інтенсивно впроваджуватися в навчальний процес нові інформаційні технології, такі як використ ...

Розвиток творчої уяви
Проблема даного дослідження вимагає комплексного і в деякій мірі міждисциплінарного підходу. Оскільки психологічний аналіз творчої уяви студентської молоді неможливий без урахування вікових особливос ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net