Етнокультура як механізм адаптації індивіда до навколишнього середовища

Залучення етнокультурних цінностей відіграє консолідуючу роль, сприяє освіченості молоді, розвиває інтерес до пізнання власного внутрішнього світу. Такий підхід зумовлює заново систематизувати накопичений матеріал, перевірити його життєдіяльність, а також залучити у сферу наукового аналізу "втрачені" виховні моделі, які можуть бути основою для пошуку нової системи освіти та нової педагогіки.

Основна форма виховного процесу згідно програми "Віночок" – гра. Елемент навчання непомітно для дітей вплітається педагогом в ігри, поступово зменшується частка останніх, проте не до кінця (як приклад, ділові ігри у вузах).

Завдання педагога полягає в тому, щоб допомогти дітям, навчити відчувати себе частинкою нерозривного цілого сформованої системи: людина природа – мова –культура – космос. Підхід до вивчення системи повинен бути усвідомлений, не як до розваг (хоча і це не відкидається в сторону), а як до речей, які втілюють багатовікову мудрість народу, яку потрібно осягнути розумом, зрозуміти серцем, відчути душею.

Це повинен бути комплекс впливу самим способом життя, а не подаватись окремими предметами, розділами. Потрібно створити чіткий, системний вплив на дитину. Предметні рамки максимально розмиті. Основна роль відводиться грі і підготовці до гри. У грі поєднати дійсне і вигадане, реальне і міфічне. При такому підході важливим стає не сам результат, а процес переживань, пов'язаний з ігровими діями. Дитина виконує певну роль, передає дії і вчинки особи певного часу і простору, одержує необхідний обсяг знань, засвоює норми поведінки і, звісно, моралі. Результат гри теж несподіваний: ситуація – уявна, а переживання і почуття – реальні.

Віддавши перевагу добре підготовленій грі (діти не повинні помітити цього), педагог зможе довгий час прогнозувати почуття дітей, керувати їхнім інтелектуальним та духовним розвитком. У грі кожна дитина розкривається по-своєму, а отже і в дорослому житті кожна людина стане неповторною особистістю (особистісна спрямованість виховання). Розвиток індивіда набуває особистісного зорієнтування, дитина в процесі гри саморозвивається, самовдосконалюється, шліфує власне "Я" як конкретний представник певної етноспільноти.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Напрями роботи вихователів та логопеда з батьками дітей з порушеннями мовлення
Як вказує І. Чепленков, діти з порушенням мовлення належать до неоднорідної та численної групи, для якої оволодіння мовленням і рідною мовою – єдиний і основний шлях здобуття освіти та особистісного ...

Формування пізнавально-психічних процесів у дітей з інтелектуальними порушеннями
Підготовка дитини до школи – це не лише формування у неї позитивного ставлення до школи та до навчання, а й розвиток тих складових психіки, які необхідні для пристосування до умов школи, навчання. І ...