Прикметники як лексичне забарвлення казок

Педагогіка » Формування лексичних навичок японської мови за допомогою казок » Прикметники як лексичне забарвлення казок

Сторінка 1

Прикметники в японській мові (形容詞/кеййо:ші) за своїми граматичними та функціональними властивостями значно відрізняються від прикметників у романо-германських або слов’янських мовах, маючи більше дієслівних характеристик, таких як предикативність, категорія часу, умовний та наказовий способи та ін.

І.В. Головнін дає японському прикметнику таке визначення: «Прикметники – це клас лексично знаменних, синтаксично самостійних, морфологічно змінюваних та незмінюваних слів, які характеризуються загальним категоріально-граматичним значенням статичної (ад’єктивної ) ознаки предмета, а також ознаки процесу, синтаксичним використанням переважно в позиції означення, а також присудка».

Згідно з характерною функцією, прикметники стоять у синтаксичних позиціях в реченні, що зводяться до двох: атрибутивної та предикативної, тобто прикметники постійно виступають атрибутами, модифікаторами іменника або головними предикаторами, вказуючи на характеристики того, про що йдеться в реченні.

М.Г.Зеленцова наголошує на тому, що призначення прикметників називати мислимі уже поза предметами властивості та ознаки протиставляє їх іншим класам слів, і насамперед іменникам. Головне протиставлення базується на різному характері найменувань сторін, властивостей, частин, елементів предмета та їх взаємозв’язків, які пізнає людина. Надзвичайно тісний зв'язок і залежність прикметника від іменника, що є носієм ознаки, становить його найяскравішу функціональну рису.

За словами Л.М. Босової, прикметники належать до ознакових імен, посідаючи особливу позицію серед семіологічних підкласів словесних знаків, що характеризують, і характерною рисою ад’єктивних слів є те, що їх категоріальне значення визначається як сигніфікативне значення, що співвідноситься з поняттям про ознаку предмета або явища.

Попри існування великої кількості проблемних моментів в інтерпретації категорії прикметника, можна точно стверджувати, що японські прикметник об’єднані категоріально, хоч і мають морфологічні та синтаксичної відмінності. Такої думки тримається, зокрема, І.В.Головнін, який пропонує підхід до класифікації ад’єктивних одиниць в сучасній мові, описаний нижче.

В залежності від змінювання-незмінювання, характеру словозміни, особливостей використання вони діляться на підкласи. Якщо в основу класифікації покласти потенції прикметників, то спочатку можна виділити дві групи: прикметник, які можуть бути як присудком, так і означенням; та прикметники, які можуть бути тільки означенням; та прикметники, які можуть бути тільки означенням, при чому тільки субстантивними. Першу групу можна поділити на прикметник и, які можуть бути присудком самостійно, без службово-предикативних слів та прикметники які виступають в якості присудка в супроводі службово-предикативних слів.

Якщо в основу класифікації покласти морфологічні особливості прикметників, то можна виділити спочатку такі групи: змінювані прикметники та незмінювані прикметники. В свою чергу перше група поділяється на дві групи: предикативно-змінювані прикметники та непредикативно-змінювані прикметники.

Як можна побачити, всі підходи до систематизації слів, які виражають статичні ознаки, хоч і базуються на різних критеріях, приходять загалом до схожих результатів: японські прикметники складаються з трьох розрядів, які мають синтаксичні та морфологічні відмінності, але об’єднуються категоріально:

Змінювані предикативні прикметники (ЗПП);

Змінювані непредикативні прикметники (ЗНП);

Незмінювані непредикативні прикметники (ННП).

Прикметники першого класу використовуються не тільки в функції присубстантивного та при акцидентного означення, але й функції присудка-предикатеми, при цьому в останньому випадку вони не потребують службово-предикативних слів, оскільки самі мають предикативні категорії. Ця обставина зближує їх із дієсловами та дає можливість об’єднати разом з ними у підклас предикатів.

Прикметники другого підкласу використовуються як в функції присубстантивного та при акцидентного означення, так і в функції присудка, але в останній позиції вони потребують службово-предикативні слова та виражають предикативні значення.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Санітарно-гігієнічні умови в аудиторії
Державні санітарно-гігієнічні правила та норми (ДСанПіН 5.2.2.008-98), погоджені Листом Міністерства освіти України від 15.02.1999 р. № 1/12-347, становлять гігієнічний стандарт для всіх типів навчал ...

Робота з педагогічними кадрами в період атестації
Атестація педагогічних кадрів — одне із важливих питань методичної роботи в закладі або установі освіти. Освітній заклад або установа забезпечує погреби га права громадян на розвиток, виховання дитин ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net