Освіта і праця

Педагогіка » Педагогічні погляди Тараса Григоровича Шевченка » Освіта і праця

Сторінка 1

Значне місце в творчості Т. Г. Шевченка займає проблема трудового виховання підростаючого покоління, його значення у формуванні розуміння юнаком чи дівчиною того, що є добро і справедливість, щастя і доля. «Людина працьовита,— пише він,— найщасливіша людина в світі». «Щаслива, стократ щаслива людина, яка вміла віддалити від себе все не гідне людини і задовільнятися лише з блага, набутого власною працею». «Заздрю і завжди заздритиму тобі, щасливий благородний трудівнику». Він спостерігав, як у праці формуються справжні люди і як у результаті нетрудового виховання виростають діти морально покалічені.

Нову школу поет не уявляв без поєднання освіти і праці. Про Шевченкові спроби внести в загальну освіту елементи трудового виховання свідчить його робота над складанням підручника для народної школи. Він виходив з того, що навчання — це важка повсякденна праця, тому оволодіння знаннями досягається не шляхом якоїсь там таємничої інтуїції, а в процесі практики, важкої життєвої боротьби.

Адекватне осмислення поглядів Шевченка на школу та освіту можливе в контексті тогочасних суспільних, культурних та комунікаційних реалій. Його життя припало на перехідну епоху, коли здійснювалося руйнування традиційних структур аграрних суспільств, йшло формування суспільств індустріальних з відносно динамічними й ефективними засобами зв’язку, що, в свою чергу, сприяло становленню новочасних національних спільнот. Ці зміни вели до відповідних змін у освітній сфері. На зміну конфесійній школі, яка була притаманна аграрним суспільствам, йшла школа світська, котра в кінцевому рахунку мала на меті сформувати громадянина національної держави і дати йому знання, необхідні в різних сферах суспільної діяльності.

Шевченко ніби опинився “на переломі”, коли здійснювався перехід від однієї освітньої системи до іншої. Йому довелося пізнати “принади” старої освіти. У віці 8 з половиною років його віддали до сільської школи-“дяківки”. Такі школи існували ще з давньоруських часів. Щоправда, у ХVІІ ст. вони ввібрали деякі елементи, характерні для західної освіти, зокрема, католицьких шкіл.

Ця школа була конфесійною за своїм характером. Викладання в ній здійснювалося здебільшого представниками нижчої церковної ієрархії, а навчання відбувалося переважно по церковних книгах. Сформувана в умовах обмеженої писемної комунікації, коли книга виступала рідкістю, а хранителем писемної традиції в основному виступали священнослужителі, ця школа основну ставку робила на розвиток пам’яті. На першій стадії навчання необхідно було на пам’ять вивчити увесь буквар - усі комбінації складів за назвами церковнослов’янських літер. У школі читався Часослов, Псалтир, вивчалася наука письма й лічби. Як методика, зорієнтована на розвиток пам’яті, так і символічний світ шкільної науки, далекий від реалій українського життя, робили навчання в школі для більшості дітей важким і нецікавим. Тому засобом стимуляції часто виступали тілесні покарання. В повісті “Близнецы” автор так говорить про навчання грамоти, жаліючи своїх малолітніх героїв: “Невинные создания! Не знаете вы, какое зло затаено в этих разноцветных каракулях. Это источник ваших слез, величайштй враг вашей детской и сладкой свободы”.

Шевченко не лише закінчив “дяківську науку”, а й деякий час служив школярем-робітником у дяка Богорського. Останній навіть призначав його консулом, покладаючи на нього деякі вчительські обов’язки.

Т. Г. Шевченко не був професійним педагогом. Точніше, не встиг розпочати практичної викладацької роботи, хоча його зарахували на посаду вчителя малювання Київського університету святого Володимира. Однак до роботи вчителя він готувався досить серйозно, глибоко аналізуючи як теорію, так і практику організації методів і змісту навчання. Про це свідчать його поезії, прозові твори, записи у щоденнику, листи до друзів. Т. Г. Шевченко був обізнаний із найновішими педагогічними ідеями свого часу, зокрема Белля і Ланкастера, і давав їм цілком правильну оцінку. Стежив за впровадженням цієї системи у школах тодішньої Росії. Він керувався тим, що увесь зміст педагогічних пошуків має бути спрямований найперше на людину, на її духовне збагачення, розвиток інтелекту і творчих сил. У повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» письменник зазначає, що «освіта повинна збагачувати, а не обкрадати серце людське».

«Щоб не втратити суто людського і за всіх обставин лишатися справді людиною,— пише поет у листах до своїх друзів,— є лише один порятунок — освіта, навчання. Хто полюбить книгу, той далеко піде в своєму розвитку». «Книга рятує душу від здерев'яніння». «Тільки освіта забезпечує людині багатогранність знань та інтересів, широкий кругозір, всебічний розвиток її творчих сил. Особливо, якщо знання засвоєно не механічно, а свідомо, з розумінням того, де їх можна застосувати до потреб виробництва чи повсякденного життя. Така людина стає суспільно активною, ініціативною, їй властиві, як правило, гнучкий розум, естетичний смак і «ніжно величні почуття». Треба сказати, що такий еталон освіченості не був тільки омріяним образом нової людини. Саме до такого освітнього ідеалу прагнув наблизитися сам Т. Г. Шевченко. Від природи він був допитлийим і цю рису характеру зумів зберегти і пронести через усе життя, незважаючи на тяжкі випробовування долі.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Причинно – наслідкові зв’язки та способи їх вираження у мовленні дітей
Найважливішою мовною ознакою міркування є наявність причинно-наслідкових зв’язків та засобів їх вираження, а також особливості вступної фрази. У методиці міркування визначають як функціонально-смисло ...

Формування кваліфікованої характеристики фахівця
На основі функціональна структура діяльності прохідника та вимог, що пред'являються до нього, складаємо перелік вмінь та знань, необхідних при підготовці робітники по професії прохідник Зміст професі ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net