«Буквар Южнорусский»

Педагогіка » Педагогічні погляди Тараса Григоровича Шевченка » «Буквар Южнорусский»

Сторінка 1

У 1860 р. Т.Г.Шевченко склав і видав посібник для початкового навчання, зокрема в недільних школах, — «Букварь южнорускій». У ньому подаються «велика азбука», «мала азбука» (36 літер), склади, рукописна азбука (велика й мала), лічба, а також кілька народних дум, прислів'я, приказки тощо. Це перший підручник для навчання грамоти в українських школах, написаний рідною мовою. У змісті його відбито передові педагогічні ідеї того часу. Тарас Григорович уміло поєднував вимоги народної та наукової педагогіки до навчання і виховання дітей. Значне місце відвів зразкам фольклору.

Шевченків «Буквар» можна назвати новаторським, адже він значно відрізняється від інших букварів того часу: Шейковського, Гаццука, Золотова, які спрямовували дітей на запам'ятовування незрозумілих складів, назв букв. Кобзарева ж книга заохочувала до свідомого читання, осмислення прочитаного.

З вічно живого джерела Т. Г. Шевченко зачерпнув ті вислови, що стверджують одвічне ставлення народу до Правди і Кривди як до моральних категорій. «Букварь Южнорусскій» радував колись і нині звеселяє серця шедеврами, які висвітлюють найпотаємніші куточки неповторної поетичної душі працелюбного і гордого, волелюбного й співучого народу, наділеного природною мудрістю і лукавістю. Ну хто ще зможе так сформулювати своє ставлення до ледаря чи до хвальків, як це зробив Тарас Григорович Шевченко? «Або ти, тату, йди по дрова, а я буду дома, або ж я буду дома, а ти йди по дрова», «Ледачому животові і пироги вадять», «Аби мені місяць світив, а зорі я й кулаком дістану».

Т. Г. Шевченко добре розумів педагогічну цінність приказок. У свій невеличкий «Буквар» він включив 13 зразків цього жанру. Характер використання приказок різноманітний. Деякі з них відбивають зневажливе ставлення до нероб: «Багато панів, а на греблю й нікому», показують облудність панської «доброти» : «Казав пан: кожух дам — та слово його тепле». Є тут приказки про царський несправедливий суд, який обороняє інтереси багатіїв: «З дужим не борись, а з багатим не судись». Знаходимо в «Букварі» приказки, які осуджують моральні пороки, поширені в класовому суспільстві: «Брехнею увесь світ пройдеш, та назад не вернешся», «З брехні не мруть, та віри більше не ймуть», «Добре братство краще за багатство», «Не місце чоловіка красить, а чоловік місце», «Не бажай синові багатства, а бажай розуму», «При горі та в лиху годину пізнаєм вірну людину», «Праця чоловіка годує, а лінь марнує», «Зароблена копійка краща краденого карбованця»; «Лінивий двічі робить, а скупий двічі платить», «Без наук, як без рук», «Вчення — світло, а невчення — тьма».

Отакі перлини народної творчості пропонувались маленьким українцям на сторінках букваря, і це в умовах жорстокої царської цензури. Прихований зміст афоризмів добре розуміли і учні, і їхні батьки. Є приказки, спрямовані проти лінощів, непошани до батьків, зловживання гостинністю, тощо. Це багатство тематики наведених у книзі приказок давало можливість вихователям проводити з учнями різноманітні бесіди виховного характеру, звертатися до тогочасної дійсності, критично мислити. З уміщених там приказок та прислів'їв можна дістати уявлення про світоглядні позиції Кобзаря, про його ставлення до народної педагогіки, що є сконцентрованою скарбницею створюваних віками підходів до виховання та освіти, навчання і розвитку підростаючих поколінь, про осмислення ними звичаїв, обрядів і традицій рідного народу.

Крім приказок і прислів'їв, Т. Г. Шевченко у розділи для читання вводить дві великі думи: «Про пирятинського Поповича Олексія» та «Про Марусю Бо-гуславку». У першій з них розповідається, як на Чорному морі козацькі судна спіткала жахлива буря. Козацький ватажок вважає, що це — покарання за минулі провини учасників походу, «за гріхи». Однак козаки «в гріхах себе не знавали». Лише Попович Олексій, який був писарем військовим, визнає за собою злі вчинки, жорстокість і лицемірство. За це він готовий прийняти смерть. Вважаючи думу цінною з виховного погляду, Шевченко, включив її до «Букваря». Герой - благородний Олексій Попович, мужній воїн, який ладен принести себе в жертву заради врятування друзів-козаків. Дума свідчить про високу культуру тогочасного українського суспільства, в якому козаки святе письмо знали, уміли читати, писати, пам'ятали народні колискові та історичні пісні, шанували віру своїх пращурів.

«Дума про Марусю Богуславку» показує тяжкий стан козаків-невольників, які «тридцять літ у неволі пробувають», загубили рахунок дням, в темниці не бачать світла-сонця, втратили віру у визволення. Маруся Богуславка із співчуттям звертається до них, обіцяє визволити їх і наступного дня свою обіцянку здійснює. Вчинок Марусі — приклад високої мужності жінки, яка керувалася високоморальними патріотичними мотивами. Велич цього вчинку, оспівана в яскравому поетичному творі, на думку Шевченка, заслуговувала того, щоб дума була використана у вихованні та навчанні молодих поколінь. Для упорядника букваря неабияке значення мало й те, що цей героїко-патріотичний вчинок зробила жінка.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Перевірка ефективності формування у молодших школярів умінь і навичок виразного читання
Експериментальне дослідження умінь і навичок виразного читання молодших школярів проводилося під час проходження переддипломної практики. Результативність проведеного дослідження вивчалася шляхом пос ...

Удосконалення навичок виконання педагогічного малюнка
Ґрунтовне оволодіння майстерністю педагогічного малювання можливе за умови наполегливого, цілеспрямованого тренування у цьому виді образотворчої діяльності. Така робота повинна проводитися у двох осн ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net