«Буквар Южнорусский»

Педагогіка » Педагогічні погляди Тараса Григоровича Шевченка » «Буквар Южнорусский»

Сторінка 1

У 1860 р. Т.Г.Шевченко склав і видав посібник для початкового навчання, зокрема в недільних школах, — «Букварь южнорускій». У ньому подаються «велика азбука», «мала азбука» (36 літер), склади, рукописна азбука (велика й мала), лічба, а також кілька народних дум, прислів'я, приказки тощо. Це перший підручник для навчання грамоти в українських школах, написаний рідною мовою. У змісті його відбито передові педагогічні ідеї того часу. Тарас Григорович уміло поєднував вимоги народної та наукової педагогіки до навчання і виховання дітей. Значне місце відвів зразкам фольклору.

Шевченків «Буквар» можна назвати новаторським, адже він значно відрізняється від інших букварів того часу: Шейковського, Гаццука, Золотова, які спрямовували дітей на запам'ятовування незрозумілих складів, назв букв. Кобзарева ж книга заохочувала до свідомого читання, осмислення прочитаного.

З вічно живого джерела Т. Г. Шевченко зачерпнув ті вислови, що стверджують одвічне ставлення народу до Правди і Кривди як до моральних категорій. «Букварь Южнорусскій» радував колись і нині звеселяє серця шедеврами, які висвітлюють найпотаємніші куточки неповторної поетичної душі працелюбного і гордого, волелюбного й співучого народу, наділеного природною мудрістю і лукавістю. Ну хто ще зможе так сформулювати своє ставлення до ледаря чи до хвальків, як це зробив Тарас Григорович Шевченко? «Або ти, тату, йди по дрова, а я буду дома, або ж я буду дома, а ти йди по дрова», «Ледачому животові і пироги вадять», «Аби мені місяць світив, а зорі я й кулаком дістану».

Т. Г. Шевченко добре розумів педагогічну цінність приказок. У свій невеличкий «Буквар» він включив 13 зразків цього жанру. Характер використання приказок різноманітний. Деякі з них відбивають зневажливе ставлення до нероб: «Багато панів, а на греблю й нікому», показують облудність панської «доброти» : «Казав пан: кожух дам — та слово його тепле». Є тут приказки про царський несправедливий суд, який обороняє інтереси багатіїв: «З дужим не борись, а з багатим не судись». Знаходимо в «Букварі» приказки, які осуджують моральні пороки, поширені в класовому суспільстві: «Брехнею увесь світ пройдеш, та назад не вернешся», «З брехні не мруть, та віри більше не ймуть», «Добре братство краще за багатство», «Не місце чоловіка красить, а чоловік місце», «Не бажай синові багатства, а бажай розуму», «При горі та в лиху годину пізнаєм вірну людину», «Праця чоловіка годує, а лінь марнує», «Зароблена копійка краща краденого карбованця»; «Лінивий двічі робить, а скупий двічі платить», «Без наук, як без рук», «Вчення — світло, а невчення — тьма».

Отакі перлини народної творчості пропонувались маленьким українцям на сторінках букваря, і це в умовах жорстокої царської цензури. Прихований зміст афоризмів добре розуміли і учні, і їхні батьки. Є приказки, спрямовані проти лінощів, непошани до батьків, зловживання гостинністю, тощо. Це багатство тематики наведених у книзі приказок давало можливість вихователям проводити з учнями різноманітні бесіди виховного характеру, звертатися до тогочасної дійсності, критично мислити. З уміщених там приказок та прислів'їв можна дістати уявлення про світоглядні позиції Кобзаря, про його ставлення до народної педагогіки, що є сконцентрованою скарбницею створюваних віками підходів до виховання та освіти, навчання і розвитку підростаючих поколінь, про осмислення ними звичаїв, обрядів і традицій рідного народу.

Крім приказок і прислів'їв, Т. Г. Шевченко у розділи для читання вводить дві великі думи: «Про пирятинського Поповича Олексія» та «Про Марусю Бо-гуславку». У першій з них розповідається, як на Чорному морі козацькі судна спіткала жахлива буря. Козацький ватажок вважає, що це — покарання за минулі провини учасників походу, «за гріхи». Однак козаки «в гріхах себе не знавали». Лише Попович Олексій, який був писарем військовим, визнає за собою злі вчинки, жорстокість і лицемірство. За це він готовий прийняти смерть. Вважаючи думу цінною з виховного погляду, Шевченко, включив її до «Букваря». Герой - благородний Олексій Попович, мужній воїн, який ладен принести себе в жертву заради врятування друзів-козаків. Дума свідчить про високу культуру тогочасного українського суспільства, в якому козаки святе письмо знали, уміли читати, писати, пам'ятали народні колискові та історичні пісні, шанували віру своїх пращурів.

«Дума про Марусю Богуславку» показує тяжкий стан козаків-невольників, які «тридцять літ у неволі пробувають», загубили рахунок дням, в темниці не бачать світла-сонця, втратили віру у визволення. Маруся Богуславка із співчуттям звертається до них, обіцяє визволити їх і наступного дня свою обіцянку здійснює. Вчинок Марусі — приклад високої мужності жінки, яка керувалася високоморальними патріотичними мотивами. Велич цього вчинку, оспівана в яскравому поетичному творі, на думку Шевченка, заслуговувала того, щоб дума була використана у вихованні та навчанні молодих поколінь. Для упорядника букваря неабияке значення мало й те, що цей героїко-патріотичний вчинок зробила жінка.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Труднощі оволодіння діалогічним мовленням
Оволодіння іншомовним діалогічним мовленням представляє певні труднощі для школярів, коріння яких знаходимо у специфічних рисах цієї форми мовлення. Перша з них викликана тим, що діалогічне мовлення ...

Структура технології навчання
Технології максимально пов’язані з навчальним процесом, діяльністю тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Структуру технології навчання утворюють: а) концептуальна основа; б) змістова частина, яка о ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net