Народна педагогіка

Народну освіту Т. Г. Шевченко розглядав як справу першорядного суспільного значення. Славить Кобзар світоч знань, схиляється перед людською вихованістю й інтелектом, чемністю, повагою до літніх, бо саме ці категорії завжди були об'єктом народної педагогіки.

Різноманітними були засоби й методи виховання та навчання в народі. Серед них дуже важливу роль відігравала народна поетична творчість. Лірична пісня звеличувала благородство й душевну красу людини. Героїчна пісня й дума славили відвагу. Загадка розвивала кмітливість і спостережливість. Скоромовка удосконалювала мову. Казка розвивала художню уяву дитини. А якого глибокого життєвого, філософського змісту сповнені народні приказки й прислів'я! В них синтезовано досвід трудящих. Вони вчать любити народ, його працю й подвиги, підносять і звеличують вірність і справедливість, любов до праці, творчі шукання, колективізм, дружбу і т. д. Все це мало і має винятково важливе педагогічне значення. глибокої мудрості афоризми, які формували свідомість народних мас, виробляли їх переконання. А художня образна форма висловлення думок збільшувала силу їх впливу, полегшувала розуміння й запам'ятовування, впливала на почуття.

Саме тому так високо цінили народну педагогіку видатні діячі в галузі освіти й виховання. Ще Г. Сковорода вказував, що «долг учителя — сочетать себя с народом». К. Ушинський у відомій праці «Про народність у громадському вихованні» говорив про те, що ніхто не може змагатися з педагогічним генієм народу: «Виховання, коли воно не хоче бути безсильним, повинно бути народним . Виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу». Такої ж високої думки про народну педагогіку були Л. Толстой і М. Горький, І. Франко і М. Коцюбинський, багато інших вчених і митців.

Творчість Т. Г. Шевченка — це невичерпне джерело, дорогоцінна скарбниця для всіх, особливо істориків, фольклористів, етнографів, мистецтвознавців письменників і педагогів. Тож варто звернутись ще до одного аспекту його творчості — порушити питання про роль народної педагогіки, фольклору етнографії у художній практиці Шевченка, про народну творчість як джерел реалізму, народності, революційної непримиренності геніального поета, про йогo педагогічні погляди. Не претендуючи на «відкриття», варто ще раз нагадати: Кобзарева спадщина така ж багатогранна і невичерпна, як сама народна творчість.

Як відомо, на виховання Шевченка величезний вплив зробили передусім розповіді діда й старших у сім'ї, народні перекази, пісні й думи. Це була добра школа, яка формувала моральні переконання й естетичний смак майбутнього поета.

Т. Г. Шевченко протягом всього свого недовгого творчого життя наполегливо пропагував кращі досягнення народної педагогіки, користувався її надбаннями тоді, коли писав свої твори, зокрема праці з питань навчання й виховання. Однак він не ідеалізував народну педагогіку, бачачи певну слабкість її у порівнянні з педагогікою науковою. Він показує основні фактори формування людини, викриває систему тодішньої освіти, що випускала в світ неосвічених чиновників, ледарів, офіцерів-п'яниць та ін. А для широких народних верств грамота взагалі була недоступна. Якщо й вивчиться якийсь простолюдин читати, писати – пощастить, як-то кажуть, вибитися в люди, то й почне обирати своїх же братів-селян. Але водночас Шевченко зазначав, що навчання в освітніх закладах, позбавлене зв'язку з народним життям і народним вихованням, так само не може бути і достатнім, і задовільним, воно часто навіть спотворювало людину. У повісті «Близнецы» ці погляди Шевченка знайшли широке відображення. Саватій, який стояв близько до народного середовища і зазнав глибокого впливу народної моралі й педагогіки, стає передовою й корисною суспільству людиною, його ж брат Зосим, вихований в далекому від трудового народу середовищі, став безчесним і морально спотвореним.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технології
Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. З огляду на це роль учителя як авторитарного транслятора готових ідей змінилася ...

Характеристика позасистемних чинників розвитку формальної освіти на прикладі фаху студента
"Вдосконалення системи освіти в контексті соціокультурної політики розвинених країн" головна увага зосереджена на тому, що в розвинених країнах освітня політика стає все більш важливою част ...