Виявлення підліткової схильності до тривожності

Педагогіка » Тривожність як соціально-педагогічне явище » Виявлення підліткової схильності до тривожності

Сторінка 4

4. Організували експериментальне дослідження та провели аналіз результатів.

Отже, необхідно відзначити, що сучасні дослідження тривожності направлені на відокремлення ситуативної тривожності, пов'язаної з конкретною зовнішньою ситуацією, і особової тривожності, що є стабільною властивістю особистості, а також на розробку методів аналізу тривожності, як результату взаємодії особистості і її оточення.

Тривога - це смутний, неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання. Тривога відрізняється від страху тим, що стан тривоги зазвичай безпредметний, тоді як страх припускає наявність об'єкту, що його викликав, людини, події або ситуації.

Тривожність - це схильність людини до переживання стану тривоги. Частіше за все тривожність людини пов'язана з очікуванням соціальних наслідків її успіху або невдачі. Тривога і тривожність тісно пов'язані із стресом. З одного боку, емоції тривожного ряду є симптомами стресу. З другого боку, початковий рівень тривожності визначає індивідуальну чутливість до стресу. Якщо розглядати тривогу або тривожність як стан, переживання, або як більш менш стійку особливість особистості, то неістотно, наскільки вона адекватна ситуації. Переживання обґрунтованої тривоги, мабуть, не відрізняється від необгрунтованого переживання. Суб'єктивно ці стани рівні. Але об'єктивно різниця дуже велика. Переживання тривоги в об'єктивно тривожності для суб'єкта ситуації – це нормальна, адекватна реакція, реакція, що свідчить про нормальне адекватне сприйняття світу, хорошу соціалізацію і правильне формування особистості. Таке переживання не є показником тривожності суб'єкта. Переживання ж тривоги без достатніх підстав означає, що сприйняття світу є спотвореним, неадекватним. Адекватні відносини з світом порушуються. В цьому випадку йдеться про тривожність як особливу властивість людини, особливий вид неадекватності.

Для того, щоб визначити характер підлітка, його здібності і схильності, а також стиль спілкування з оточуючими, існує велика кількість різних психолого-педагогічних методик. Вони досліджують різновиди тривожності.

В дослідженні ми використовували такі методики:

1. Методики діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса (Філіпса).

2. Шкали реактивної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна.

3. Шкали ситуаційної тривожності (методика Кондаша).

Дослідження тематики даної роботи в сучасній психології продовжуються, оскільки вона достатньо актуальна.

Аналіз результатів дослідження показав, що в учнів 7-го класу загальна тривожність у школі знаходиться на середньому рівні, тобто > 50 % - < 75 % досліджуваних учнів з 7-го класу Язловецької школи Бучацького району Тернопільської області переживають негативний емоційний стан, що пов’язаний з різними формами діяльності в школі. Це зайвий раз підтверджує те, що велике значення у розвитку підростаючої особистості мають мотиви діяльності та поведінки, в яких виражається характер ставлення до себе, інших людей; рівень самоусвідомлення та соціальної відповідальності.

Так, розглядаючи рівні чинників формування тривожності у школі ми виявили, що у підлітків нашої вибірки підвищена тривога, що пов’язана з фрустрацією потреби в досягненні успіху, загальна тривожність в школі, страх самовираження та страх невідповідності очікуванням оточуючих.

Але, порівнюючи рівні шкільної тривожності, ми виявили, що серед усіх чинників переважає фрустрація потреби в досягненні успіху, що пов’язане з емоційним переживанням при саморозкритті, пред’явленні себе іншим та демонстрації своїх можливостей, тобто знань навчальних предметів.

Таким чином, у даному класі потрібно провести корекційну роботу по розвитку рефлексії, тобто самопізнання внутрішніх психічних актів та станів, а також по формуванню адекватної самооцінки в більш тривожних учнів.

Знання структури і зміст професійної майстерності і педагогічного інструментарію необхідне кожному соціальному педагогові. Захопленість, любов до своєї справи, розуміння цілей, задоволення і розвиток професійних потреб і інтересів, складові професійної спрямованості особистості, її професійне мислення і самосвідомість в поєднанні з високим рівнем освоєння професійних знань, умінь і навиків, розвитком творчих здібностей ось «складові» становлення професіонала майстра. Професійна майстерність і педагогічний інструментарій, будучи результатом цілісного процесу загального і професійного розвитку, базуються на фундаментальній загальнокультурній підготовці, високому інтелектуальному, етичному і естетичному потенціалі особистості.

Соціальному педагогу властиве відчуття відповідальності за свою справу. Тому його майстерність і його інструментарій повинні бути нерозривно пов'язані з постійним бажанням самоудосконалюватися, розширювати свої знання, відточувати уміння і навики, поповнювати запас методів і форм виховання.

Страницы: 1 2 3 4 5

Цікаве про педагогіку і навчання:

Опис ключових процесів ВНЗ на основі універсальних показників
Перший полягає у встановленні системи загальних (універсальних) показників, які характеризують будь який процес. Орієнтовний перелік таких показників наведений у таблиці 2. У даному випадку оцінюванн ...

Хід та організація дослідження в фізико-математичних класах
Проходивши педагогічну практику в НВК (школі-ліцею) № 28 ми виявили певну закономірність досліджуючі архівні документи школи і провівши опитування вчителів - більшість учнів фізико-математичних класі ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net