Організаційні основи роботи дитячого оркестру

Метою організації оркестру дитячих елементарних музичних інструментів в початковій школі є відкриття для молодших школярів шляху до спільної музичної діяльності, інструментальному музикування. Вся діяльність, що проводиться в оркестрі, спрямована на розвиток творчої активності, музичних здібностей учнів, інтересу й любові до музики, поглиблення їх музичних знань, формування відповідних умінь і навичок.

В процесі гри в оркестрі вирішуються наступні завдання:

- Знайомство з різновидами дитячих елементарних музичних інструментів, оволодіння прийомами гри на них;

- Формування уявлень про виразної суті елементів музичної мови та засобів музичної виразності, освоєння нотної грамоти;

- Пробудження інтересу до творчого музикування та інструментальної діяльності;

- Виховання колективізму і почуття взаємодопомоги, тактовності, товариства, дружби і відповідальності;

- Розвиток музичних здібностей учнів (почуття ритму, ладу, темпу, звуковисотного, гармонійного, поліфонічного, тембрового, динамічного слуху), творчого потенціалу, колективних навичок гри;

- Формування художнього смаку.

Основною формою навчання є урочна форма в її комбінованому варіанті. У зв'язку з цим передбачається проведення індивідуальних і групових (по окремим партіям, оркестровим групам) занять. Кількість годин на них розраховується в залежності від кількості учасників, складу інструментів дитячого оркестру та умов роботи установи освіти. По можливості групові та індивідуальні заняття доцільно проводити в той же день, коли проводиться загальна репетиція. Повинні бути передбачені уроки-концерти в кінці кожної чверті або півріччя. При необхідності можливе використання інших нетрадиційних форм позакласної діяльності (екскурсії в «країну музичних інструментів», урок-казка, урок-гра і т.д.).

Основними методами роботи є наочні, практичні та творчі. Дані методи сприяють цілісному розвитку учнів, формуванню у них практичних умінь і навичок, розширенню слухових уявлень, розвитку креативності.

Для підвищення загального творчого потенціалу оркестрантів, стимулювання їх діяльності важливим моментом є організація концертних виступів як самостійно оркестрового колективу, так і спільно з учасниками інших музичних гуртків, що функціонують в школі (вокального, хорового, танцювального).

Найважливішими умовами організації процесу елементарного музикування є:

- Наявність набору дитячих елементарних музичних інструментів і аудиторії, де можна проводити заняття;

- Систематичні заняття з учнями;

- Гарне знання вчителем технічних особливостей та індивідуальних характеристик кожного інструменту, володіння виконавськими прийомами, специфічними для кожного інструменту, методикою розучування творів, навичками аранжування музичних творів під відповідний склад;

- Поступове ускладнення творів призначених для розучування;

- Індивідуальний підхід до кожної дитини, врахування вікових особливостей, вміння допомогти, розібратися у складній ситуації.

Основу оркестру дитячих елементарних музичних інструментів складають інструменти, впроваджені в практику школи Карлом Орфом. У першу чергу, це так звані «штабшпілі»: ударні-звуковисотні інструменти, що представляють собою резонансовий ящик і ряд пластинок певної висоти з дерева або металу (ксилофони, металофон, глокеншпілі («дзвіночки»), а також скляні судини і маленькі литаври. До цим інструментам приєднуються інструменти без певної звукової висоти – «природні» інструменти («звучать жести»): хлопки, шльопанці, клацання пальцями, притупування і маленькі ударно-шумові інструменти (дерев'яні та шкіряні барабани, бубни, бубонці, трикутники, дерев'яні палички, тарілки, коробочки, тріскачки, кастаньєти, румби та інші подібні інструменти).

Цікаве про педагогіку і навчання:

Стан формування культури мовлення дітей у практиці дошкільної освіти
На етапі пошуково-розвідувального експерименту передбачалось здійснити: аналіз планів навчально-виховної роботи щодо вивчення стану планування вихователями дошкільних закладів культури мовлення і зок ...

Експериментальні дослідження І.О. Соколянського з проблем навчання глухих і сліпоглухих дітей
У 20 – 30 рр. ХХ ст. відомою стала методика «ланцюгових сполучно-рухових реакцій», запропонована та випробувана на практиці І.О. Соколянським для навчання глухих дітей. Ця методика дозволяла навчити ...