Формування навчальної діяльності учнів молодших класів як науково педагогічна проблема

Навчальна діяльність – провідна діяльність в шкільному віці. Під провідною діяльністю розуміється така діяльність, в процесі якої відбувається формування основних психічних процесів і властивостей особи, з'являються новоутворення, відповідні зросту (довільність, рефлексія, самоконтроль, внутрішній план дій). Навчальна діяльність здійснюється впродовж всього навчання дитини в школі. Особливо інтенсивно формується навчальна діяльність в період молодшого шкільного віку.

В ході навчальної діяльності відбуваються зміни:

у рівні знань, умінь і навиків;

у рівні сформованості окремих сторін учбової діяльності;

у розумових операціях, особливостях особи, тобто в рівні загального і розумового розвитку.

Навчальна діяльність – це, перш за все, індивідуальна діяльність. Вона складна по своїй структурі і вимагає спеціального формування. Як і праця, навчальна діяльність характеризується цілями і завданнями, мотивами. Як і доросла людина, що виконує роботу, учень повинен знати, що робити, навіщо, як, бачити свої помилки, контролювати і оцінювати себе. Дитина, що вступає до школи, нічого цього самостійно не робить, тобто він не володіє навиками учбової діяльності. В процесі учбової діяльності школяр не тільки освоює знання, уміння і навики, але і вчиться ставити перед собою учбові завдання (цілі), знаходити способи засвоєння і застосування знань, контролювати і оцінювати свої дії .

Молодшим школярам при певній організації навчання доступне оволодіння теоретично насиченим складним матеріалом.

Д.Б. Ельконін і В.В. Давидов висунули 3 основних положення, які стосуються змісту навчальної діяльності:

1. Засвоєння системи наукових понять.

2. Формування теоретичного мислення.

3. В результаті засвоєння системи наукових понять і формування у учнів теоретичного мислення навчальна діяльність починає носити характер науково-дослідницької діяльності.

Навчальна задача має місце там, де від учня вимагається оволодіти загальним способом відкриття даного об’єкта.

Наприклад, якщо учню пропонують вираз «a+b=c» і вимагають оволодіти ним – це означає, що перед учнем ставлять навчальну задачу.

В навчальній задачі подається зразок загального способу відкриття об’єкта. А потім у вираз «a+b=c» замість знаку «+» можна поставити любий такий знак, де б «a» і «b» відповідали третьому – «с».

Навчальні дії – це такі перетворення дидактичного матеріалу, які в кінці кінців призводять до розв’язання навчальної задачі (до відкриття даного об’єкта).

Провідним в навчальній діяльності - є навчальна задача. Її слід відрізняти від конкретно-практичних задач, які мають місце в школі, коли від учня вимагається будь-яке засвоєння часткового способу розв’язання задачі. На жаль, можна констатувати, що в переважній більшості випадків всі предмети в наших школах викладаються в рамках конкретно практичних, а не навчальних задач. Конкретно практичні задачі дають частковий результат. Щоб першокласник зрозумів загальну ідею, йому пропонують розв’язати десятки конкретних задач.

Таким чином, в системі Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова показано:

1. Все традиційне навчання будується в руслі конкретно-практичних задач.

2. Антиподом цьому є навчальна задача.

3. В навчальній діяльності створюється ситуація сходження від абстрактного до конкретного.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Завдання, що вчать учнів правильно орієнтуватися у груш запропонованих книг
До знань, якими повинні володіти учні, належить обізнаність у художніх творах письменників, що пишуть для дітей і про дітей. Але для учнів 4 класів початкової школи, ці знання збільшуються до вміння ...

Особливості соціальної адаптації дітей в дитячих будинках і притулках
Існуюча система роботи з дітьми у державних закладах залежить від багатьох факторів, які, на жаль, не завжди сприяють успішної адаптації дитини. Стартові позиції у дітей-сиріт різні і обумовлені, в п ...