Сутність поняття «самоосвіта»

Педагогіка » Організація самоосвіти учнів будівельного профілю » Сутність поняття «самоосвіта»

Сторінка 1

Аналіз літературних джерел свідчить, що у психолого-педагогічній літературі немає єдиного погляду на те, що собою являє самоосвіта. Так, академік С. Гончаренко визначає самоосвіту як освіту, яку отримує людина у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання у стаціонарному навчальному закладі.

Дослідниця О. Бурлука вважає, що самоосвіта – це інформаційно-забезпечувальна діяльність, яка здійснюється шляхом придбання (засвоєння), накопичення, упорядкування, систематизації і відновлення знань з метою задоволення пізнавальних потреб особистості для здійснення різноманітних видів діяльності. Роль самоосвіти в житті особистості і суспільства визначається властивими їй соціальними функціями (загальноосвітньої і професійної підготовки, загальнокультурного розвитку, оптимальної організації вільного часу, адаптивної, компенсаторної, амортизаційної, терапевтичної і функції навчання принципам і навичкам самоосвітньої діяльності), що реалізуються в їх єдності і дозволяють оптимально вирішувати перспективні, довгострокові, короткострокові, ситуаційні й одиничні суспільно й індивідуально значимі завдання.

Учений Г. Зборовський під «самоосвітою» розуміє вид вільної діяльності особистості, що характеризується її вільним вибором і направленістю на задоволення потреб у соціалізації,самореалізації, підвищенні культурного, освітнього, професійного та наукових рівнів.

М. Касьяненко визначає самоосвіту як цілеспрямований процес самостійного оволодіння цілісною системою знань і умінь, поглядів і переконань, прогресивним досвідом у певній сфері діяльності під впливом особистих та суспільних інтересів.

Самоосвіта – освіта, яка одержується самостійно, поза будь-яким навчальним закладом, без допомоги викладача. Самоосвіта вимагає від суб’єкта бачення життєвого сенсу в навчанні; свідомого визначення мети; здатності до самостійного мислення, самоорганізації та самоконтролю. Д. Писарев вважав, що «справжня освіта є самоосвіта і, що вона починається тоді, коли людина прощається з усіма школами». Самоосвіта як психолого-педагогічна і соціальна категорія сприймається як вид пізнавальної діяльності, що характеризується активністю, самостійністю, добровільністю і спрямованістю на вдосконалення розумових сил і здібностей особистості.

Варто зазначити, що у педагогічній літературі існують різні погляди дослідників на взаємовідношення понять «самоосвіта», «самоосвітня діяльність» та «самостійна робота» учнів. Наприклад, досить часто ототожнюються поняття самоосвіти і самоосвітньої діяльності, в той час як самоосвіту і самостійну роботу вважають різними педагогічними явищами, хоча й тісно пов’язаними.

Так, за словами С. Татаринцевої, самоосвіта, або самоосвітня діяльність, – це ціль та результати діяльності, а самостійна робота – це спосіб досягнення даного результату.

У своїх судженнях видатні педагоги, науковці зазначали, що «самоосвіта» – це розвиток мислення, який здійснюється якісно тільки в процесі постійного вдосконалення особистості. Стверджуючи завдання, ідеї, мету, напрямки, умови розвитку самоосвітньої діяльності, вони вбачали завдання самоосвітньої діяльності в тому, щоб виробити здатність розуміти внутрішній духовний світ особистості та вміння розбиратися у всіх педагогічних проблемах .

С. Акманова вважає, що самоосвіта учня – це добровільна діяльність, спрямована на отримання знань в процесі самостійної роботи без допомоги викладача. Дослідниця розглядає взаємозв’язок вищезгаданих термінів і стверджує, що самостійна робота готує особистість до самостійності і самоорганізації, які, в свою чергу, є основою самоосвіти, а готовність особистості до самонавчання є необхідною умовою її самоосвіти.

Дослідниця Н. Сидорчук розмежовує два поняття: «самостійна робота» і «самоосвіта». Під самоосвітою вона розуміє такий вид самостійної роботи, мету якої визначає сам учень, котрий не є об'єктом керівництва і контролю з боку викладача. Так само О. Василенко вважає, що самоосвіту неможна звужувати до самостійної роботи. Хоча як форма отримання нових знань, самостійна робота присутня та є необхідною складовою у процесі самоосвіти, і, навпаки, організована викладачем самостійна робота може здійснюватися у поєднанні з самоосвітньою діяльністю і самостійним вивченням матеріалу за власним бажанням учня.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Форми й методи музичного виховання в Україні
Під методами музичного виховання розуміють взаємовідносини педагога і дітей, які дають змогу дитині засвоїти елементарні знання про музику, оволодіти практичними навичками і вміннями, що допомагають ...

Формування навичок опису
Чинні програми навчання і виховання дітей орієнтують вчителів, навчати дітей п`ятьма-десятьма реченнями описувати іграшку, картинку, реальних осіб. У психолінгвістиці встановлено, що дитина в процесі ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net