Рекомендації майбутнім будівельникам щодо напрямків самоосвіти

Педагогіка » Організація самоосвіти учнів будівельного профілю » Рекомендації майбутнім будівельникам щодо напрямків самоосвіти

Сторінка 2

складати математичні моделі будівельних процесів;

складати план і обрати методику проведення наукових досліджень;

проектувати етапи дослідження;

формулювати вірогідність і практичну значущість наукових результатів і мати уявлення про шляхи та форми впровадження своїх досліджень.

Формування психологічної готовності до майбутньої дослідницької діяльності відбувається поступово, ускладнюється від курсу до курсу навчання. Досвід дослідницької діяльності поступово усвідомлюється особистістю, від несвідомого виконання окремих дослідницьких дій під керівництвом викладача та згідно з методичними рекомендаціями щодо виконання робіт до повністю свідомого самостійного дослідження при виконанні наукового дослідження (курсової роботи).

Таким чином, при підготовці майбутніх будівельників формування науково-дослідницьких умінь не починається з чистого аркуша лише на останньому курсі, а систематизується весь накопичений досвід учня, а саме :

випробувані дослідницькі дії, що використовувались на лабораторних роботах з фундаментальних дисциплін;

засвоєні філософські та загальнонаукові методи та засоби дослідницької діяльності на лабораторних та практичних заняттях із загально-технічних дисциплін;

використані теоретичні та спеціальні методи наукового дослідження на заняттях за спеціальними дисциплінами на профілюючих кафедрах;

здійснені основні етапи проведення наукового дослідження при виконанні науково-дослідної роботи учнів на спеціальних профілюючих кафедрах;

опановані експериментальні та емпіричні методи наукового дослідження при виконанні дослідницького розділу на технологічних (виробничих) та педагогічних практиках;

самостійне планування етапів, вибір методів збору та обробки експериментальних даних, оформлення та впровадження результатів дослідження при виконанні та захисті курсової роботи.

Отже, узагальнення власного навчального досвіду та науково-дослідницьких умінь відбувається послідовно та поступово і здійснюється протягом декількох етапів.

Аналіз літературних джерел засвідчив, що у психолого-педагогічній літературі немає єдиного погляду на те, що собою являє самоосвіта. Ми більш схильні прийняти погляди С. Акманової, яка вважає, що самоосвіта учня – це добровільна діяльність, спрямована на отримання знань в процесі самостійної роботи без допомоги викладача. Дослідниця розглядає взаємозв’язок вищезгаданих термінів і стверджує, що самостійна робота готує особистість до самостійності і самоорганізації, які, в свою чергу, є основою самоосвіти, а готовність особистості до самонавчання є необхідною умовою її самоосвіти.

Професійна самоосвіта являє собою цілеспрямовану, систематичну діяльність, якою керує сама особистість та є основою професійної діяльності. Таким чином, самоосвіта є необхідною умовою навчання учнів у процесі їх професійної освіти у ПТНЗ і виконує такі функції:

– спонукає учня стати активним учасником навчального процесу;

– виступає критерієм оцінювання навчальних досягнень учня;

– виконує функцію глобалізації знання та швидкого взаємообміну за допомогою мережі Інтернет;

– виступає мотивувальним чинником самовдосконалення та професійного зростання фахівця після завершення підготовки у ПТНЗ;

– забезпечує реалізацію принципу «освіта протягом усього життя», сприяючи постійному вдосконаленню знань відповідно до наукового та технологічного розвитку суспільства.

В роботі визначені шляхи самоосвіти, а саме: основний шлях самоосвіти самостійна робота учнів. В процесі самостійної роботи учні систематично читають, звертаються до авторитетних джерел (на паперових, електронних носіях); здійснюють аналіз матеріалу опрацьованих джерел, перевіряють їх на практиці; здійснюють дослідницьку діяльність після досягнення певного рівню освіти, експерименти, моделювання, працюють помічником під керівництвом освіченого фахівця тощо.

Проведене дослідження виявило, що сутність самоосвіти розуміють майже всі учні, але не у всіх із них є час, щоб отримувати додаткові знання. Найбільш розповсюдженим напрямком самоосвіти учнів є робота з підручником як в групі, так і в позанавчальний час. Більшість учнів вважає, що самоосвіта їм потрібна для того, щоб бути кваліфікаційно-грамотним фахівцем, для отримання роботи.

На основі дослідження подані рекомендації щодо шляхів самоосвіти, а саме самоосвіті сприяє використання методів портфоліо, метод проектів, метод «снігова куля», дослідно-пошуковий, заняття-конференції, написання та захист курсової роботи. В роботі подана їх коротка характеристика.

Завдання для формування науково-дослідницьких умінь студентів

1. Привести систему сил до рівнодійної, якщо: F1 = 20 кН, F2 = 20kH,

Страницы: 1 2 3

Цікаве про педагогіку і навчання:

Поняття про заїкання. Типи заїкання
Порушенням мови, що часто зустрічається, є заікання. За даними авторів, як радянських, так і зарубіжних, заїкаються приблизно 2 % всіх дітей. І. А. Сікорський назвав заїкання "дитячою хворобою&q ...

Методичні рекомендації соціальним педагогам і вчитеям у сфері соціально-правового захисту дітей від насильства
Беручи до уваги результати нашого дослідження, нами було розроблено такі методичні рекомендації для соціального педагога загальноосвітнього закладу у сфері соціально-правового захисту дітей від насил ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net