Навчальний процес у закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як система

Педагогіка » Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів » Навчальний процес у закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як система

Сторінка 2

Процес викладання і процес учіння тісно взаємопов'язані й утворюють процес навчання як нову системну якість. Специфіка процесу викладання і процесу учіння, яка виражена у особливому положенні викладача і слухача, у характері їх взаємодії, урізноманітнює взаємозв'язки та взаємовплив обох компонентів процесу навчання, обумовлює його функції та структуру.

Окрім того, специфіка структури процесу навчання залежить не тільки від природи його елементів, а й від мети їх функціонування, від тих функцій, які виконує системне явище.

Основними функціями процесу навчання є: освітньо-інформативна – забезпечує спрямування навчання на різнобічне збагачення, розширення та оновлення тієї системи знань, умінь і навичок фахівців, яка в них вже сформована під час попереднього навчання та практичної педагогічної діяльності; аналітико-рефлексивна – забезпечує максимальне наближення процесу навчання до реальних потреб і проблем практики, формування і усвідомлення слухачем свого реального образу “Я”, як особистості і професіонала; виховна – забезпечує цілеспрямований і планомірний вплив на особистість педагога-слухача, що сприяє самовихованню, самовдосконаленню її; розвивально-стимулююча – забезпечує розвиток, збільшення освітніх потреб слухачів під час і у результаті навчання.

Упорядкування (структура) процесу навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів являє собою закономірну низку взаємопов'язаних елементів у просторі та часі, визначає закономірне співвідношення обсягу, інтенсивності, погодженості усіх функцій.

Основними елементами структури процесу навчання фахівців є цільовий, стимулююче-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулюючий, оціночно-результативний. Чинниками, що відрізняють структуру процесу навчання у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів можна вважати: необхідність поєднання у цільовому компоненті суспільних цілей і особистісних цілей фахівців; спрямування процесу навчання на пробудження власних сил, здібностей та можливостей педагога, їх активізація для організації і здійснення власної освіти; багаторівневу диференціацію змісту навчання і освіти, орієнтацію його на різнобічний розвиток особистості педагога; залучення до реалізації змісту навчання слухачів, добір і використання форм і методів, що забезпечують реальне партнерство викладача і слухача у процесі навчання; необхідність перенесення акцентів з контролю і корекції навчальної діяльності слухачів на їх самоконтроль, самокорекцію; визначення результативності процесу навчання за фактичними позитивними змінами у професійній діяльності педагогічних працівників, за рівнем зростання їхніх освітніх потреб.

Структура процесу навчання суттєво впливає на функціонування усього закладу підвищення кваліфікації педагогічних кадрів й, по суті, визначає особливості навчального процесу (як відкритої нелінійної та нерівноважної системи організації навчальної діяльності, в основі якої процес навчання), характер його взаємодії із зовнішнім середовищем, його якісні особливості та поведінку складових.

Найбільш перспективними у плані вдосконалення навчального процесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів виявляються на сьогодні такі тенденції: диференціація змісту навчання у відповідності з індивідуальними освітніми потребами педагогів; залучення слухачів до визначення змісту їх курсового навчання, створення умов для вибору змісту, форм і методів навчання; зміцнення взаємозв'язків курсового навчання з навчанням фахівців у міжкурсовий період; застосування інтерактивних методів навчання; діалогізація навчального процесу на основі критичного аналізу практики, адаптованість навчального матеріалу до реальних умов життя і праці педагогів; розвиток творчого потенціалу та моральної сфери особистості у процесі навчання; спрямування навчального процесу на збільшення освітніх потреб слухачів та орієнтування педагогів у подальшому навчанні у міжкурсовий період; посилення уваги у навчальному процесі до розвитку та вдосконалення вмінь і навичок педагогів користуватися комп'ютерною технікою та сучасними засобами комунікації; стимулювання самоосвіти фахівців, поглиблення знань педагогів, їх вмінь та навичок у галузці самоосвітньої діяльності та наукової організації праці. [4, 98]

Ці тенденції проявляються на теперішньому етапі, але не можуть повністю реалізуватися у ньому, оскільки обумовлені не сучасною, а майбутньою, більш досконалою будовою навчального процесу.

Страницы: 1 2 

Цікаве про педагогіку і навчання:

Питання виховання «господарської культури» молодших школярів
Дуже важливе питання у трудовому вихованні школярів є дбайливе ставлення до історико-культурних надбань та навколишнього природного середовища. Це питання загострює Закон України «Про працю», «Про ос ...

Сучасний стан онкогенетики, теорії виникнення пухлин та генетичні механізми виникнення пухлин
Основною елементарною одиницею живого є клітина. На основі матричного синтезу білків і ферментів в ній здійснюється самооновлення. Її адаптація до умов, що змінилися, відбувається врешті решт за раху ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net