Декоративно-прикладне мистецтво. Історія народної вишивки в Україні

Експозиція Київського музею історичних коштовностей має три розділи. У першому репрезентовані мистецькі витвори із золота й срібла періоду VI ст. до н. е. – ХШ ст. н. е., у другому – здебільшого вироби українських та російських ювелірів XIV–XV ст., третій присвячений нумізматиці VI ст. до н. е. – початку ХХ ст. н. е.

Фонди музею нараховують кілька десятків тисяч пам’яток історії, культури й мистецтва. Частина з них – унікальні твори декоративно-прикладного мистецтва, відомі як у нашій країні, так і за її межами.

(За О. Ганіною)

Словниковий диктант

Декоративно-прикладне мистецтво, виробничо-реміснича, розписний, естетично-художнє, художнє різьблення, сюжетно-тематичні інновації, пізній палеоліт, розфарбування, червоно-жовтий, трипільські розписи, часи середньовіччя, кольоровий полумисок, персні, сувенірно-подарункові вироби, бароко, прикраси, Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша, майстерня-кузня, дерев’яні, електрописак, скіфські поховання, лляне волокно, пано, майстрині-надомниці, фотофільмодрук, регіони Західної України, художники-професіонали, державні музеї килимів, поліська техніка, у післявоєнний час, власноруч, Музей народної архітектури та побуту України, ковальські цвяхи, столи-скрині, карпатські, експонати мукачівського історико-краєзнавчого музею, віконниці, в’язання, візерунки, напівсферичні кошики.

Пояснювальний диктант

1. Традиційним візерунковим ткацтвом в українців, як і в інших східнослов’янських народів, було ткацтво на чотирьох підніжках.

2. Певна річ, потрібно все ж таки відзначити таку рису українських ремісників, як естетичні почуття, прагнення обов’язково прикрасити речі, що ними виготовлялися.

З. Керамічні вироби з давніх-давен поділялись на чотири основні групи: побутовий посуд, оздоблювані плитки-кахлі, будівельні матеріали – черепиця, цегла, якою викладали під варистою піччю.

4. Бронзоливарне виробництво в Україні, як довели археологи, відоме ще з трипільських часів.

5. Різьблення – одна з найдавніших технік художнього декорування дерев’яних виробів.

6. Відомі центри українського килимарства: Поділля, Волинь, Полтавщина.

7. Розпис тканини прийнято вважати порівняно новим видом декоративно-ужиткового мистецтва в Україні.

8. Про мальовану скриню в народі казали: «Аж очі вбирає.»

9. Після мови народне вбрання – найважливіша етнічна прикмета.

10. Майже неможливо знайти в селі дві цілком однакові сорочки: кожна жінка, вишиваючи для себе, робила це по-своєму, даючи простір власній фантазії, імпровізуючи.

11. Селище Петриківка Дніпропетровської області – традиційний центр народного мистецтва, самобутня культура якого особливо яскраво проявилася в декоративному розписі.

12.» Працюю у співавторстві з природою», – говорить про себе самодіяльний майстер різьби з Кременця В. Прохоров.

13. Ажурні віконні занавіски, декоративні рушники так само, як вишивка і розпис стали, без сумніву, невід’ємною частиною оздоблення художньо-поліграфічної продукції, театральних декорацій.

14. У країнах Західної Європи витинанки – це прикраси здебільшого сюжетно-розповідні, своєю художньо-образною системою вони уподібнювалися до графіки, їх складні багатофігурні, дзеркально-симетричні композиції завжди вміщувалися в одному цільному аркуші паперу.

15. Писанки – це символ України для тих українців, що виїхали за кордон.

Цікаве про педагогіку і навчання:

Поняття творчості і творчої активності
Творчість визначається як діяльність людини, що створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною і суспільною значущістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цьог ...

Скульптура
Скульптура (різьблення, ліплення, пластика) – вид образотворчого мистецтва, сутність якого становить фізично об’ємне, тривимірне зображення. Головний об’єкт зображення у скульптурі – це людина, іноді ...