Театр

Педагогіка » Написання диктантів з української мови » Театр

Сторінка 1

Витоки національного театру

Театр – вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах. Театр – це мистецтво синтетичне, тому що поєднує драматургію, творчість автора, режисера, і музику, і живопис, і архітектуру, і танці, і співи.

У Стародавній Греції (Афінах), починаючи з кінця VІ ст. до н. е., щороку ставилися трагедії, комедії та сатиричні драми. Найдавнішим театром в Афінах вважається театр Діоніса – просто неба на південно-східному схилі Акрополя.

Римський театр (240 р. до н.е.) бере початок від свят урожаю, які висвітлюються у піснях – діалогах, у побутових та комічних сценах і одноактних імпровізованих фольклорних п’єсах.

Витоки українського національного мистецтва сягають давніх народних землеробських свят і обрядів. Обрядові дії (хорове виконання, ігри, танці) грунтувалися на комплексі ідей магічного характеру: слово (текст), рух, мелодія, драматична дія, пантоміміка – становили органічну цілісність.

З деякими елементами театралізації відбувалося свято Купало – найпоширеніше народне свято в українській обрядовості. Купало – це давньоукраїнський бог врожайності й добробуту. Обрядові дії нерідко включали елементи комічного (наприклад, спалювання опудала), як складову частину народної культури.

У середньовіччі носіями ідей народного театрального мистецтва були мандрівні актори, які імпровізували, розігрували сцени з народного життя й водили потішних тварин. На жаль, творчість цих акторів переслідувалась церквою і владою.

Про виступи скоромохів згадується у «Повісті временних літ «. Скоморохи брали участь у весільних обрядах, ярмарках, ходили з ведмедем, козою.

З народною обрядовістю пов’язаний розвиток української драматичної поезії. До своєрідної театральної драми подібний традиційний український весільний обряд.

Драма народна – вид народної словесної й театральної творчості. Професійна драма виникає у зв’язку з піднесенням освітнього значення літератури, її ролі у національно-визвольному русі.

(3 книги «Українська культура»)

Шкільна драма

У середньовічній Західній Європі користувалися популярністю жанри театру: міраклі, містерії, мораліте, – основу яких становили релігійні драми, що ілюстрували біблійні оповідання.

У 15–16 ст. Розвивається містерія, головною темою якої було народження Христа і його воскресіння. У містеріях розігрувалися інтермедії (побутові сцени), щоб розважати втомлених серйозною дією глядача. Вистави тривали по декілька днів.

У 15–16 ст. поширюється мораліте – своєрідна барокова драма повчального змісту, що поєднує драматичну дію з філософсько-богословським диспутом.

Шкільні театри створюються при навчальних закладах Європи у період пізнього середньовіччя ренесансу та бароко, і мали вони велике навчальне і виховне значення. Драматичні твори писали викладачі, а от розігрували їх учні. Шкільна драма інсценізувала міфологічні та історичні сюжети, осучаснювала жанри середньовічного театру. Особливість поетики шкільного жанру – риторичність, символічність, антонімічність.

У 14–18 ст. шкільна драма поширилась у католицьких та протестантських школах Речі Посполитої, у православних школах України та Білорусії.

У другій половині 17 ст. у зв’язку з поширенням в Україні шкільної драми, зокрема інтермедії, виникає вертеп. Назва походить від печери поблизу Віфлеєма в Йорданії, в якій, за біблійним переказом, народився Ісус Христос. Загалом українська шкільна драма – це передусім «Володимир» і «Милость божія «.

Українська шкільна драма і шкільний театр протягам свого розвитку взаємодіяли з народним театром. Шкільна драма і вертеп позначилися на формуванні нової української літератури і становленні класичного театру.

(3 книги « Українська культура «)

Словниковий диктант

Пантоміма, світський театр, п’єса, Москаль-чарівник», Г. Квітка-Основ’яненко, трупа, вітчизняне мистецтво, паралельний, Наддніпрянщина, корифей театру, І. Карпенко-Карий, «Глитай, або ж Павук», присвята, львівські аматорські гуртки, літературно-драматичний, театрознавство, бароко, часопис «Українська хата», дисгармонія, інтелігентський, західноєвропейські театри, Київський театр імені Франка, режисер-новатор, співзасновник, антиісторичний, безголосся, без смаку, бовваніють, бездарність, бравісимо, журі, бряжчати, возносься, віч-на-віч, воронезький, все-таки, в цілому, година-дві, гордіїв вузол, ґречний, Державний академічний театр опери та балету імені Т. Шевченка, езопівська мова, заслужений діяч мистецтв, з-посеред, ірреальний, козир-дівка, мало-помалу, Міністерство культури України, вивчити напам’ять, напередодні, народний артист України, невважаючи на те що, недооцінювати, півзалу, підніжжя, пліч-о-пліч, по двоє, спідлоба, у стократ, уві сні.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Поняття «госпіталізм», його причини і шляхи усунення
Вітчизняні системи виховання дітей раннього віку У 1917 році (після Жовтневої революції) стало можливим здійснення завдань з охорони материнства і дитинства. Народний комісаріат освіти видав «Деклара ...

Історія розвитку онкогенетики та провідні вчені, які займалися цією проблемою
Основні закони спадковості мають безпосереднє відношення до пояснення виникнення та розвитку пухлин, саме тому сформувалась онкогенетика, як гілка клінічної онкології. Визначаючим моментом у стабільн ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net