Дидактична сутність читання як виду мовленнєвої діяльності

Педагогіка » Проблемні аспекти формування навичок читання у молодших школярів » Дидактична сутність читання як виду мовленнєвої діяльності

Сторінка 5

Не менш важливо зробити цікавим читання за підручником. Для самостійної роботи доцільно запропонувати учням твори, які не дуже складні за лексикою (казки, оповідання, гостросюжетні твори), де переважають діалоги, розмовна лексика. Обов'язкове при цьому усне випередження в роботі над матеріалом, що читається. Можна запропонувати ще й такі прийоми: вчитель починає читати, а діти продовжують; ознайомлення учнів із запитаннями та завданнями до тексту; виконання диференційованих завдань з урахуванням індивідуальних можливостей учнів (використання матеріалів "Класної бібліотеки").

Отже, необхідність до сприймання учнями незнайомих текстів полягає ще й в тому, що як би ми добре й виразно не читали зміст того чи іншого твору, існуватиме частина дітей, яка проявлятиме пасивність. Обов'язок вчителя - зарадити цьому, тобто прилучити школярів до самостійного читання.

Поєднуючи читання вголос та мовчки, а також читання відомого та невідомого текстів, стає проблемним іще один аспект: як саме (вголос чи мовчки) читати учням запропонований вчителем новий текст?

Багатоплановість цієї проблеми вирішується такими рекомендаціями-чинниками:

- у букварний період корисно спершу пропонувати читання вголос, а пізніше - давати для самостійного читання невеликі тексти;

- на наступних етапах для удосконалення виразності (чіткості, правильності вимови, осмисленого інтонування) використовують читання вголос; а для самостійного сприймання та розуміння тексту - читання мовчки.

В.Сухомлинський з цього приводу писав: "Діти відкривають книжку . Це читання - не повторні вправи, а глибоко особисте переживання яскравих образів . Кожна дитина вкладає в слово своє індивідуальне сприймання". Та в той же час В.Сухомлинський наголошував і на тому, що "вкрай необхідно привчати дітей самостійно спілкуватися з книжкою,., прагнучи до роздумів і міркувань".

Як бачимо, удосконалення навички читання слід здійснювати з урахуванням двох різновидів читання - вголос і мовчки:

Кожний з них має свої позитивні риси, отже обидва різновиди знайдуть своє місце в роботі.

Ефективне формування навички читання вголос і мовчки можливе за умови продуманого, творчого підходу з боку вчителя до планування системи роботи з даної проблеми і впровадження її у процес навчання.

Зусилля вчителя мають бути рівномірно розподілені між роботою над усвідомленням прочитаного та формуванням виразності читання.

Найважливішим видом діяльності є читання мовчки тексту, який не був попередньо прочитаний у класі вголос.

Основна увага приділяється розумінню прочитаного, а також швидкості читання.

6. Необхідним засобом навчання є спеціальні вправи і тестові матеріали, які дають змогу з'ясувати ступінь сформованості різних сторін навички читання. У розробці таких матеріалів важливо об'єднати зусилля учителів-практиків, методистів, науковців.

Страницы: 1 2 3 4 5 

Цікаве про педагогіку і навчання:

Питання тривожності в соціально-педагогічній та психологічній літературі
Тривога - це смутний, неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання. Тривога відрізняється від ...

Профілактика агресивності у дітей дошкільного віку
Робота по профілактиці поведінки, що відхиляється, з дошкільниками має свої особливості. На початкових етапах не бажаними є групові форми. Із самого початку, паралельно, необхідно починати роботу з с ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net