Особливості використання наочних, словесних, практичних методів в роботі з проблемними дітьми

Педагогіка » Традиційні методи навчання грамоти дітей » Особливості використання наочних, словесних, практичних методів в роботі з проблемними дітьми

Сторінка 1

Недоліки розвитку пізнавальної діяльності учнів спеціальних освітніх закладів (особливо мислення та мовлення, сенсорно – перцептивна діяльність, увага) не дозволяють використовувати якусь з класифікацій чи підходів повністю. В системі корекційного навчання широко використовуються словесні, наглядні, практичні методи навчання. Можливості їх використання достатньо докладно з позиції корекційної дидактики розкрили А.Н. Граборов, Г.М. Дульнєв, І.Г.Єременко. По способу передачі інформації виділяють три групи методів: 1. Наочні методи, до яких відносять спостереження, демонстрація. Спостереження ─ це спеціально педагогом сприйняття об’єкта чи явища. Може бути короткочасне чи довготривале, постійне чи епізодичне. Демонстрація ─ це пред’явлення, показ предмета, явища чи дії. Існують для демонстрації такі наглядні, як: ─ предметної наочності (реальні предмети чи їх копії); ─ образної наочності (ілюстрації, слайди, фільми); ─ умовно – символічні (формули, символи, схеми).

В роботі з проблемними дітьми наочні методи найбільш важні й доступні, особливо на початкових етапах роботи. При їх використанні треба запам’ятати такі особливості дітей, як: уповільнений темп сприйняття, звужений об’єм сприйняття, страждає точність сприйняття. Ілюстрації повинні бути великими, доступними, в реалістичному стилі. В коррекційній роботі використовується принцип забезпечення полісенсорної основи навчання, тобто навчання будується з опорою на всі органи почуттів.

2. Словесні методи.

Розповідь повинна бути лаконічною, чіткою, виклад матеріала вимагає емоційності й виразності.

Бесіда ─ це діалог учня й вчителя. В бесіді важно чітко формулювати питання, вони повинні бути зрозумілі дитині.

Пояснення ─ це коментар, в якому розкриваються скриті від безпосереднього сприйняття суттєві признаки, зв’язки, відношення.

3. Практичні методи.

а) вправи ─ це повторення розумових та практичних заданих дій, вони бувають усні й письмові;

б) продуктивна діяльність;

в) дослідно-експериментальна діяльність;

г) елементи навчання.

Наочні й практичні методи дуже широко використовують в практиці спеціальної освіті. Загальнопедагогічні методи й прийоми навчання використовуються спеціальною педагогікою особливим образом, передбачающим спеціальний відбір й сполучення методів й прийомів, більш інших відповідающіх особливим освітнім потребам учня й специфіці коррекціонно – педагогічної роботи з ним.

В зв’язку з відхиленнями перцептивної сфери у навчающихся значно звужені можливості повноцінного сприйняття слухової, зорової, тактильно – вібраційної та іншої інформації, виступаючій в якості учбової.

На початкових етапах навчання дітей віддається перевага практичним й наочним методам, яка формує сенсомоторну основу подавання й понять о навколишньому світі. Методи словесної передачі учбової інформації виступають як додаткові. На наступних етапах навчання словесні методи видвигається на перший план.

Однією з загальних особливостей інтелектуального розвитку дітей з наслідками раннього органічного ураження ЦНС є наочні види мислення.

Формування словесно – логічного мислення затруднено, що, в свою чергу, значно обмежує можливості використання в освітньому процесі логічних й гностичних методів, в зв’язку з чим віддається перевага індуктивному методу (від часного до загального), а також методам пояснювально – ілюстративним, репродуктивним й частково – пошуковим.

Для категорій дітей з особливими освітніми потребами метод роботи з підручником також має визначну своєрідність: специфіці мовленнєвого та інтелектуального розвитку в початкових класах пояснення нового матеріалу по підручнику не проводиться, так як для повноцінного засвоєння матеріалу дітям необхідна власна предметно – практична діяльність, підкріплена живим, емоційним словом вчителя й яркими образами вивчаємого матеріалу.

Характерними для всіх категорій проблемних дітей є уповільнене сприйняття, суттєва залежність від минулого досвіду, менша точність й розчленованість сприйняття деталей об’єкта, неповнота аналізу та синтезу частин, труднощі в знаходженні загальних й відрізняющихся деталей, недостатньо точне розрізнення об’єктів по формі та контуру. Тому при реалізації наочних методів навчання, педагог не тільки демонструє об’єкт, о якому йде мова, але повинен організувати спостереження, вивчення об’єкта, навчити дітей способам й прийомам обстежування, спонукати дітей узагальнювати та закріпляти свій практичний досвід у слові.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Єдність лінгвістичної та комунікативної змістових ліній на уроках української мови
Концепція мовної освіти визначає пріоритети навчання української мови і розвитку мовлення, структуру і зміст шкільного курсу, методи і прийоми, організаційні форми й технології засвоєння освітнього з ...

Види українських народних казок
У сучасному казкознавстві існує загальноприйнята класифікація казок за їх видами. Це: казки про тварин (“звіриний епос”), чарівні (або героїки-фантастичні, фантастично-героїчні), соціально-побутові, ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net