Особливості використання наочних, словесних, практичних методів в роботі з проблемними дітьми

Педагогіка » Традиційні методи навчання грамоти дітей » Особливості використання наочних, словесних, практичних методів в роботі з проблемними дітьми

Сторінка 1

Недоліки розвитку пізнавальної діяльності учнів спеціальних освітніх закладів (особливо мислення та мовлення, сенсорно – перцептивна діяльність, увага) не дозволяють використовувати якусь з класифікацій чи підходів повністю. В системі корекційного навчання широко використовуються словесні, наглядні, практичні методи навчання. Можливості їх використання достатньо докладно з позиції корекційної дидактики розкрили А.Н. Граборов, Г.М. Дульнєв, І.Г.Єременко. По способу передачі інформації виділяють три групи методів: 1. Наочні методи, до яких відносять спостереження, демонстрація. Спостереження ─ це спеціально педагогом сприйняття об’єкта чи явища. Може бути короткочасне чи довготривале, постійне чи епізодичне. Демонстрація ─ це пред’явлення, показ предмета, явища чи дії. Існують для демонстрації такі наглядні, як: ─ предметної наочності (реальні предмети чи їх копії); ─ образної наочності (ілюстрації, слайди, фільми); ─ умовно – символічні (формули, символи, схеми).

В роботі з проблемними дітьми наочні методи найбільш важні й доступні, особливо на початкових етапах роботи. При їх використанні треба запам’ятати такі особливості дітей, як: уповільнений темп сприйняття, звужений об’єм сприйняття, страждає точність сприйняття. Ілюстрації повинні бути великими, доступними, в реалістичному стилі. В коррекційній роботі використовується принцип забезпечення полісенсорної основи навчання, тобто навчання будується з опорою на всі органи почуттів.

2. Словесні методи.

Розповідь повинна бути лаконічною, чіткою, виклад матеріала вимагає емоційності й виразності.

Бесіда ─ це діалог учня й вчителя. В бесіді важно чітко формулювати питання, вони повинні бути зрозумілі дитині.

Пояснення ─ це коментар, в якому розкриваються скриті від безпосереднього сприйняття суттєві признаки, зв’язки, відношення.

3. Практичні методи.

а) вправи ─ це повторення розумових та практичних заданих дій, вони бувають усні й письмові;

б) продуктивна діяльність;

в) дослідно-експериментальна діяльність;

г) елементи навчання.

Наочні й практичні методи дуже широко використовують в практиці спеціальної освіті. Загальнопедагогічні методи й прийоми навчання використовуються спеціальною педагогікою особливим образом, передбачающим спеціальний відбір й сполучення методів й прийомів, більш інших відповідающіх особливим освітнім потребам учня й специфіці коррекціонно – педагогічної роботи з ним.

В зв’язку з відхиленнями перцептивної сфери у навчающихся значно звужені можливості повноцінного сприйняття слухової, зорової, тактильно – вібраційної та іншої інформації, виступаючій в якості учбової.

На початкових етапах навчання дітей віддається перевага практичним й наочним методам, яка формує сенсомоторну основу подавання й понять о навколишньому світі. Методи словесної передачі учбової інформації виступають як додаткові. На наступних етапах навчання словесні методи видвигається на перший план.

Однією з загальних особливостей інтелектуального розвитку дітей з наслідками раннього органічного ураження ЦНС є наочні види мислення.

Формування словесно – логічного мислення затруднено, що, в свою чергу, значно обмежує можливості використання в освітньому процесі логічних й гностичних методів, в зв’язку з чим віддається перевага індуктивному методу (від часного до загального), а також методам пояснювально – ілюстративним, репродуктивним й частково – пошуковим.

Для категорій дітей з особливими освітніми потребами метод роботи з підручником також має визначну своєрідність: специфіці мовленнєвого та інтелектуального розвитку в початкових класах пояснення нового матеріалу по підручнику не проводиться, так як для повноцінного засвоєння матеріалу дітям необхідна власна предметно – практична діяльність, підкріплена живим, емоційним словом вчителя й яркими образами вивчаємого матеріалу.

Характерними для всіх категорій проблемних дітей є уповільнене сприйняття, суттєва залежність від минулого досвіду, менша точність й розчленованість сприйняття деталей об’єкта, неповнота аналізу та синтезу частин, труднощі в знаходженні загальних й відрізняющихся деталей, недостатньо точне розрізнення об’єктів по формі та контуру. Тому при реалізації наочних методів навчання, педагог не тільки демонструє об’єкт, о якому йде мова, але повинен організувати спостереження, вивчення об’єкта, навчити дітей способам й прийомам обстежування, спонукати дітей узагальнювати та закріпляти свій практичний досвід у слові.

Страницы: 1 2

Цікаве про педагогіку і навчання:

Художні зображальні матеріали для педагогічного малюнка
У навчальних приміщеннях наших середніх та вищих навчальних закладах завжди є класні дошки чорного, коричневого, рідше темно-зеленого кольору, на яких чітко виділяються написи чи малюнки крейдою. Кла ...

Інтегровані уроки, їх особливості
Один з найкращих спроб вдосконалення уроку є нестандартні уроки з інтегрованою основою, які спрямовані на творчий пошук, всебічний розвиток особистості кожного школяра зокрема. Метою уроків, побудова ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net