Ґенеза досліджуваної проблеми

Педагогіка » Організація мовної підготовки педагогічних кадрів в Україні у першу половину ХХ ст » Ґенеза досліджуваної проблеми

Сторінка 4

Як показало проведений аналіз історичних матеріалів, майже до середини ХІХ ст. в Україні не функціонувала мережа спеціальних навчальних закладів для підготовки вчителів-філологів. Цю функцію здебільшого самостійно виконували загальноосвітні заклади. Педагогічні кадри готували з учнів, які мали хист і бажання до вчительської справи. Називали таких учнів «молодиками». Процес педагогічної підготовки відбувався у такий спосіб. Здібні до вчителювання учні залишалися при школі, були помічниками вчителів, священиків і поступово, у ході педагогічної практики та постійної самоосвіти, набували необхідних для викладання науки знань та педагогічної майстерності. Багато вчителів парафіяльних шкіл, домашніх наставників та мандрівних учителів були студентами-бурсаками, вихованцями духовних шкіл, освіченими козаками, хоча належної фахової освіти й не мали.

Аналіз історичних джерел з теми дослідження показав, що до початків організації педагогічної освіти правомірно віднести найстаріший університет на території України – Львівський, заснований 1661 р. на базі Львівської єзуїтської школи-колегії за сприяння польського короля Яна Казимира. Саме у Львівському університеті вперше було створено належні умови для здобуття гуманітарної філологічної педагогічної освіти. Мови викладання у Львівському університеті були німецька і латинська. У 1787 р. при Львівському університеті було відкрито так званий руський інститут, куди могли вступати українці без знання латинської мови. У «Studium ruthenum» одразу було прийнято 44 вихованця, ректором було призначено А. Ангелловича, серед українських професорів були Петро Лодій, Іван Земанчик. На жаль, як підтверджують опрацьовані в ході наукового пошуку історичні матеріали, рівень філологічної освіти в «Studium ruthenum» був невисокий з ряду причин: по-перше, церковнослов’янська мова, яка істотно відрізнялася від живої української мови, була незрозумілою для багатьох студентів, чим ускладнювала навчальний процес; по-друге, деякі професори не мали дозволу викладати українською, тому продовжували викладати польською мовою; по-третє, студенти і професори «Studium ruthenum» не могли користуватися університетськими академічними привілеями. Руський інститут проіснував до 1809 р.

У ході вивчення історико-педагогічних джерел, присвячених історії функціонування Львівського університету, установлено, що ідея підготовки вчителів-філологів практично розроблялася на філологічному факультеті Львівського університету, у Києво-Могилянській академії та колегіумах – осередках духовної та гуманітарної освіти.

Чернігівський колегіум, заснований 1700 р., не мав суто станового церковного характеру. Навчання відбувалося слов’янською, латинською і польською мовами. Вивчення латинської мови передбачалося у класах граматики і синтаксеми. Учні виконували практичні класні й домашні вправи перекладів з латинської мови на церковнослов’янську і навпаки. Таким чином, можна стверджувати, що філологічна підготовка в Чернігівському колегіумі була організована за традиційною методикою латино-польських єзуїтських шкіл. Педагогічні знання учні могли здобути за бажанням через наставництво та практику викладацької діяльності. Основний акцент у філологічній освіті майбутніх учителів робився на постійну самоосвіту і мовну практику.

Дещо інноваційним щодо розв’язання питання філологічної освіти, на наш погляд, відзначався Харківський колегіум, створений 1722 р., з додатковими класами, де викладалися і нові мови. Єпископ Є. Тихорський дуже опікувався рівнем викладацьких кадрів у колегіумі. Так, на свій кошт він відрядив декілька молодих осіб у науку до Німеччини, щоб після повернення до Харкова вони зайняли учительські посади в його школі. Навчання в додаткових класах, де викладалися німецька і французька мови, було безкоштовним. У класах граматики, синтаксеми та піїтики Харківського колегіуму крім обов’язкових лекцій проводилися різноманітні диспути, комедії, «риторичні екзерциції», демонструвалися різні трагікомедії. Нові мови викладали переважно вчителі із-за кордону, тому можемо припустити, що в філологічній підготовці переважав метод практичного мовного спілкування та самостійні вправи з перекладів. З 1796 р. релігію та російське красномовство викладав відомий педагог і науковець В. Фотієв. Вивчення матеріалів з теми наукової роботи показало, що в Харківському колегіумі практикувалося наступне: при учнях додаткових класів, крім учителів, були ще й гувернери, або «дядьки», які слідкували за поведінкою вихованців та допомагали опанувати іноземну мову.

На жаль, як показало проведене дослідження, після закриття додаткових класів у колегіумі вивчення іноземних мов відчутно погіршилося. Так, у спогадах колишнього студента колегіуму Ю. Топчієва є свідчення про те, що «мови, які викладалися під назвою французької та німецької, ні француз, ні німець не признали б їх за свою, з огляду на вимову і будову самих речень».

Особливу увагу у Харківському колегіумі приділяли латинській, грецькій та російській мовам. Так мемуарист Я. Толмачов писав: «У Харківськім колегіумі в нижчих класах майже виключно викладали стародавні мови. За два роки я досяг таких успіхів у латинській мові, що міг уже на третім році добре розуміти латинських класиків».

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Цікаве про педагогіку і навчання:

Розвиток умінь декоративного розпису в ході навчального процесу
Під час проходження практики в 3-Б класі НВК №3 було проведено експеримент, мета якого поширити уміння і навички декоративного розпису як засобу розвитку творчості учнів. Перед початком експерименту, ...

Зміст правового виховання молодших школярів
Практика виробила різноманітні методи і форми правового виховання молодших школярів. Визначальним для вирішення вибору кожної з них в конкретному випадку є зміст правової інформації, характеристика к ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net