Провідні тенденції в розвитку мовної освіти в Україні у досліджуваний період

Педагогіка » Організація мовної підготовки педагогічних кадрів в Україні у першу половину ХХ ст » Провідні тенденції в розвитку мовної освіти в Україні у досліджуваний період

Заработок на криптовалютах по сигналам. Больше 100% годовых!

Заработок на криптовалютах по сигналам

Трейдинг криптовалют на полном автомате по криптосигналам. Сигналы из первых рук от мощного торгового робота и команды из реальных профессиональных трейдеров с опытом трейдинга более 7 лет. Удобная система мгновенных уведомлений о новых сигналах в Телеграмм. Сопровождение сделок и индивидуальная помощь каждому. Сигналы просты для понимания как для начинающих, так и для опытных трейдеров. Акция. Посетителям нашего сайта первый месяц абсолютно бесплатно.

Обращайтесть в телеграм LegionCryptoSupport

Сторінка 10

– у містах встановлювалося наступні співвідношення: 45% шкіл з англійською мовою, 25% – з німецькою, 20% – із французькою й 10% – з іспанською;

– передбачалося введення іноземної мови за наявності кваліфікованих кадрів з ІІІ класу в містах обласного підпорядкування, а також відкриття трьох шкіл з викладанням ряду предметів іноземною мовою;

– пропонувалося створити інспектуру для вчителів-філологів при крайових й обласних органах народної освіти й республіканських Міністерствах освіти, а також увести посади методистів в інститутах удосконалення вчителів й відновити видання методичного журналу «Іноземні мови в школі».

Деякі з цих заходів були абсолютно нові для вітчизняної школи: встановлення офіційного співвідношення мов, що вивчалися у школах, введення викладання іспанської мови, відкриття спеціальних шкіл поглибленого вивчення іноземних мов.

Отже, ретельний аналіз історико-педагогічних, архівних джерел дозволив виділити та схарактеризувати провідні тенденції розвитку філологічної освіти, що визначали особливості організації мовної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах України у першій половині ХХ ст.:

1. українізація народної освіти загалом, і педагогічної зокрема; 2. поширення в освітній теорії та практиці принципу рівноцінності й виховного значення наук, що істотно послаблювало значущість вивчення іноземних мов; 3. поступове відродження загальноосвітнього значення іноземних мов, що сприяло набуттю ними статусу обов'язкових навчальних предметів. Переорієнтація у вивченні іноземних мов з вузькофілологічної мети на практичну.

Результати проведеного дослідження свідчать, що в теорії організації мовної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах України у першій половині ХХ ст. простежувалися провідні тенденції розвитку філологічної освіти: українізація народної освіти загалом, і педагогічної зокрема; поширення в освітній теорії та практиці принципу рівноцінності і виховного значення наук, що істотно послаблювало загальну культурну значущість вивчення іноземних мов; поступове відродження загальноосвітнього значення іноземних мов, що сприяло набуттю ними статусу обов'язкових навчальних предметів, переорієнтація у вивченні мов з вузько філологічної мети на практичну.

У дослідженні встановлено, що передумови становлення ідеї мовної підготовки вчителів в історії вітчизняної педагогічної дуки були такі. Першим осередком, де через індивідуальне наставництво переписувачі-книжники передавали знання давніх і живих мов, вміння виконувати літературні переклади. Головним осередком такої своєрідної філологічної підготовки був Київський Печерський монастир. Маючи статус елітарної духовної, філологічна освіта за часів Київської Русі, як і педагогічний фах, набувалася у процесі мовної та перекладної практики, постійної самоосвіти. Лише за часів Ярослава Мудрого вона стала поширюватися серед широких верств населення.

Професійну філологічну освіту та відповідну педагогічну підготовку надавала всесвітньо відома Острозька академія. Маючи яскраво виражене гуманітарне спрямування, педагоги-викладачі й студенти у цьому закладі багато прислужилися загальному розвитку письменства, мовознавства, літератури в Україні і світі в цілому.

Високий рівень філологічної і педагогічної підготовки надавали і братські школи, надаючи можливість найбільш здібним кандидатам вдосконалювати професійні знання та вміння у західноєвропейських академіях та університетах. Прикладом підтвердження ґрунтовної філологічної підготовки у братських школах вважаємо високопрофесійні посібники з граматики, складені вчителями цих шкіл – Л. Зизанієм, М. Смотрицьким та ін.

Кращі досягнення європейської культури та національні педагогічні традиції поєднувалися в організації професійно-педагогічної філологічної освіти у Києво-Могилянській академії.

Відкритий наприкінці ХVІІ ст. руський інститут та філологічний факультет у Львівському університеті зберігали пріоритет у підготовці вчителів-філологів для загальних шкіл до періоду створення мережі українських університетів на початку ХІХ ст.

У ході вивчення історико-педагогічних джерел з’ясовано, що яскраво виражене філологічне спрямування змісту освіти, систематичні науково-літературні розвідки професорів, робота історико-філологічних товариств, широка просвітня пропаганда філологічних наук викладачами та студентами Харківського, Київського, Новоросійського університетів, – усе це склало науково-методологічне підґрунтя для розробки ідеї організації професійної підготовки вчителів-філологів.

Внаслідок поширення класичної загальної гімназійної освіти в Російській імперії у середині – другій половині ХІХ ст. було відкрито різноманітні професійні навчальні заклади, що надавали педагогічну і філологічну освіту; серед них: російська філологічна семінарія в Лейпцігському університеті, історико-філологічний інститут в Ніжині, духовні академії в Києві, Харкові, Полтаві та інших українських містах, приватна колегія Павла Ґалаґана при Київському університеті, інститути шляхетних дівчат і жіночі пансіони, класичні гімназії та педагогічні школи, вчительські семінарії та інститути. Однак, як свідчить проведене дослідження, до кінця ХІХ ст. не було сформовано сталої системи підготовки вчителів-філологів. Головним чином така підготовка проходила поетапно: практика мовної підготовки, самостійна наукова діяльність мовно-літературознавчого спрямування та загальнопедагогічна підготовка без належної методичної підготовки.

Страницы: 5 6 7 8 9 10 11

Цікаве про педагогіку і навчання:

Розподіл програмного матеріалу з фізичної культури у перспективному плані
Планування з фізичної культури починається із складання графіка розподілу навчального матеріалу на місяць або квартал (за бажанням вихователя). У ньому має бути правильне розподілення програмного мат ...

Розвиток музикальності дітей
Розвиток музикальності є неодмінною умовою формування музичної культури дітей. Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Основна ознака музикал ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.educationua.net