Провідні тенденції в розвитку мовної освіти в Україні у досліджуваний період

Педагогіка » Організація мовної підготовки педагогічних кадрів в Україні у першу половину ХХ ст » Провідні тенденції в розвитку мовної освіти в Україні у досліджуваний період

Сторінка 3

У процесі аналізу історіографії з’ясовано, що про необхідність українізації середніх і вищих шкіл в Україні йшла мова на з’їзді слов’янської молоді з нагоди 60-ліття Слов’янського конгресу у Празі, що проходив 24 – 30 червня 1908 р. До складу української секції входили М. Залізняк, Т. Галій, В. Струк. Серед засобів українізації найдієвішими було визнано запровадження викладання українською мовою в усіх школах, відкриття в Київському, Харківському і Одеському університетах кафедр української мови, літератури та історії української мови.

Учительські інститути, яких в Україні до 1917 р. налічувалося 8, відносилися до середніх професійних шкіл і так само брали участь в процесі українізації. Наприклад, 5 лютого 1907 р. учні Глухівського учительського інституту подали за підписом 36 осіб петицію про заведення в інституті навчання української літератури та історії України українською мовою. Однак ця петиція була відхилена.

Приступаючи до аналізу досліджуваної проблеми від революційних подій 1917 р. до кінця листопада 1920 р., слід відокремити та схарактеризувати періоди, залежно від політичного курсу тої чи іншої влади в Україні.

Перший період – час влади Тимчасового російського уряду від 8 березня 1917 р. до видання 10 червня 1917 р. І Універсалу Української Центральної Ради, що сформував Генеральний секретаріат, і зокрема Секретаріат освіти.

Другий період – від І Універсалу Української Центральної Ради до 30 квітня 1918 р., дати утворення Гетьманату.

Третій період – час влади гетьмана П. Скоропадського від 30 квітня до 15 грудня 1918 р., коли було ліквідовано Гетьманат.

Четвертий період – час влади Директорії відновленої Української Народної Республіки. У цей період – від лютого до половини серпня 1919 р. значна частина України перебувала під владою більшовиків.

У перший період українське учительство, отримавши владні повноваження, негайно приступило до українізації освітніх закладів. Тимчасовий російський уряд мав йти на поступки, що підтверджує той факт, що 28 березня 1918 р. було ухвалено допустити в школах Київської шкільної округи викладання всіх предметів українською мовою за умови забезпечення учням не українців навчання російською мовою.

Перший Всеукраїнський з’їзд учителів і професорів, що його організувало Товариство шкільної освіти на чолі з І. Стешенком 5 – 6 квітня 1917 р., ухвалив рішення просити Українську Центральну Раду утворити Головну шкільну раду, якій підлягали б куратори трьох шкільних округ в Україні. Це б забезпечувало плановий характер розбудови національної освітньої мережі. Була сформована шкільна комісія, згодом перетворена на Генеральну шкільну раду при Генеральному Секретаріаті освіти.

З середини червня 1917 р. в Україні поширилася влада Генерального секретаріату. Генеральний секретар освіти І. Стешенко ініціював у справі народної освіти наступні програми: централізація управління, контроль за процесом українізації навчальних заходів, видання підручників, забезпечення підготовки відповідного фаху вчителів та об’єднання їх у професійні товариства. За сприяння Всеукраїнської учительської спілки влітку 1917 р. було організовано до сотні учительських курсів на кошти зреформованих на демократичних засадах місцевих самоуправ, за допомогою Товариства шкільної освіти вироблено єдину українську термінологію в різних галузях науки. Товариство розробило також план єдиної української школи, який після ретельного обговорення на ІІ Всеукраїнському учительському з’їзді 10 – 12 серпня 1917 р., ліг в основу проекту майбутньої єдиної школи. На тому ж з’їзді було ухвалено проект клопотання про заснування в Києві Науково-педагогічної академії.

У ході проведеного дослідження встановлено, що українізація освітніх закладів відбувалася повільно, на заваді їй були урядові директиви та опір зросійщеної педагогічної інтелігенції. На запити Генерального секретаря освіти про українізацію Київський, Одеський університети, інші вищі школи відповідали відмовою: «Просимъ сноситься на оффиціальномъ языке». Здебільшого українізація проходила через створення нових українських навчальних закладів. Так, 5 жовтня 1917 р. в Києві було відкрито Український народний університет у складі трьох факультетів, серед яких історико-філологічний мав готувати педагогів-філологів.

Після ІІІ Універсалу Української Центральної ради, що ним було проголошено Українську Народну Республіку, у справі народної освіти увага актуалізувалася до питання національної автономії для національних меншин, зокрема в освітній галузі.

Українізації та науковому обґрунтуванню організаційно-методичних аспектів мовної підготовки вчителів певним чином сприяла діяльність Української Академії наук, за статутом якої було відкрито курси української мови та історії українського письменства та ін.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Цікаве про педагогіку і навчання:

Вимоги до написання букви
Під час написання букв у букварний і після букварний період особлива увага має приділятися аналізу структури кожної букви, її складових елементів самими дітьми, оскільки зоровий образ визначає послід ...

Послідовність засвоєння форми лексичної одиниці
Лексична одиниця має форму і значення. Поняття форми включає: а) слуховий образ — той, який чуємо; б) артикуляційний, який утворюється під час вимовляння слова; в) зоровий образ, з яким зустрічаємось ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net