Особливості організації мовної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах України у першій половині ХХ ст

Педагогіка » Організація мовної підготовки педагогічних кадрів в Україні у першу половину ХХ ст » Особливості організації мовної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах України у першій половині ХХ ст

Сторінка 1

На підставі аналізу фактологічного матеріалу вченими-істориками було виділено три напрями в розвитку університетської педагогічної освіти, які спостерігалися в освітній практиці й досліджуваного нами періоду.

Перший напрям розвитку університетської педагогічної освіти був пов'язаний зі спеціальною мовною підготовкою педагогічних кадрів в умовах інтенсивного кількісного зростання мережі середніх навчальних закладів. Педагогічні знання визначалися вагомими для професійної діяльності вчителя, але майбутні вчителі могли опанувати її по книгах, у ході виробничої практики.

Другий напрям виявлявся у такій позиції. Студенти університетів отримують достатні наукові знання, необхідні для гімназійного викладання. Але, щоб бути гарним вчителем, крім знань потрібні вміння методичного характеру. Отже необхідно оволодіти методикою викладання і сформувати вміння застосовувати методичні прийоми в залежності від вікових категорій та рівня розвитку учнів.

Третій напрям виявлявся серед представників інтелектуальної громадськості, які вважали що мовна підготовка вчителів має зосереджуватися на ґрунтовних і широких знаннях. Для вироблення власної дидактичної практики достатньо курсової підготовки, участі у педагогічних семінарах, конференціях тощо.

Як свідчить проведене дослідження, на початку ХХ ст. проблема підготовки вчительських кадрів для середніх навчальних закладів постала особливо гостро у зв'язку з активізацією громадсько-педагогічного руху, який на перший план висував ідею всезагальної народної освіти. Особливо гостро постали питання формування особистості майбутніх учителів, оновлення методів викладання і відповідності до нових підходів в організації виховання та освіти, про методичну допомогу молодим вчителям. В університетах, інших вищих навчальних закладах, на сторінках педагогічної преси розгорнулася широка дискусія про цілі, зміст, форми і методи підготовки вчительських кадрів гуманітарного спрямування.

На підставі аналізу історико-педагогічної літератури встановлено, що популярною була концепція про післяуніверситетської педагогічної освіти, згідно з якою частина випускників історико-філологічного та інших факультетів за наявності необхідної мотивації могли претендувати на звання вчителя. Однак, оскільки в університетах превалювала фундаментальна теоретична підготовка, це певним чином суперечило завданням педагогічної освіти.

Друга концепція полягала у поєднанні наукової фахової і професійної підготовки вчителів в умовах університетської системи. Замість здійснення окремої педагогічної освіти пропонувалося організувати викладання в університетах таким чином, щоб враховувалися характер та види майбутньої професійної діяльності. Але такий підхід, коли наукова підготовка мала розв'язувати професійні завдання, міг істотно порушити логіку університетської освіти.

В основу третьої концепції було покладено положення про те, що педагогічна підготовка має відбуватися в єдності наукового і професійного становлення особистості. У зв'язку з цим в якості основної форми підготовки вчителів пропонувалося поширити роботу педагогічних курсів для випускників університетів, організованих на базі середніх навчальних закладів. Прибічники цієї концепції П. Бугайов, С. Любомудров та вважали, що саме таким чином можна забезпечити єдність теорії та практики.

С. Любомудров вважав, що вивчення теоретичних предметів на мовних курсах не повинно відбуватися у формі лекції. Студенти не повинні були залишатися пасивними спостерігачами. Заняття доцільно було проводити, на думку вченого, у вигляді співбесід після попередньої підготовки і продумування питань, підготовки невеликих рефератів і доповідей з питань теорії навчання чи виховання, написання рецензій на підручники, публікації в журналах.

Показово, що на початку ХХ ст. педагогічну освіту намагалися організувати не за єдиним зразком, а з урахуванням місцевих особливостей і можливостей. Наприклад, засновник Одеського наукового педагогічного товариства М. Ланге пропонував різні способи взаємодії університету і середніх шкіл для доцільної фундаментальної університетської педагогічної освіти. Учений критично ставився до академічного підходу, що заперечував необхідність набуття студентами університету педагогічних знань. Він пропонував відновити в університетах роботу кафедр педагогіки, які б координували теоретичну й практичну педагогічну підготовку студентів різних факультетів університетів, у тому числі – й філологічних.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Вища освіта у Франції
Франція завжди пишалася своєю системою освіти з її багатовіковими традиціями. Батьківщина Вольтера і Руссо вважає цю систему одним з найважливіших демократичних завоювань нації і частішою французьког ...

Методика використання принципів екологічного виховання В.О.Сухомлинського під час уроків мислення серед природи
Відомо, що людське мислення рухається від поверхневого знання до глибоких і всебічних знань, які формують певне світобачення і є необхідною умовою перспективної діяльності людини. За В.О.Сухомлинськи ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net