Особливості організації мовної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах України у першій половині ХХ ст

Педагогіка » Організація мовної підготовки педагогічних кадрів в Україні у першу половину ХХ ст » Особливості організації мовної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах України у першій половині ХХ ст

Сторінка 2

У ході наукового пошуку з’ясовано, що попечитель Харківської навчальної округи М. Олексієнко розробив модель дворівневої підготовки вчителів. Перший етап – університетська освіта, що передбачала фундаментальну наукову освіту й опанування теоретичних педагогічних дисциплін. Другий етап – засвоєння педагогічних методів і засобів у процесі навчання в педагогічних інститутах чи в курсовій роботі на базі середніх закладів.

Дослідження підтверджує, що така варіативність підходів до розробки питань підготовки вчительських кадрів була викликана не лише відсутністю достатніх коштів на створення нових і реформування існуючих навчальних закладів, але й зумовлювалася потребою докорінного реформування вищої педагогічної освіти.

В Україні на початок ХХ ст. діяло сім учительських інститутів, створених на базі Харківського, Київського, Одеського університетів, у Глухові, Феодосії. Учительські інститути надавали суто практико-орієнтовану професійну освіту.

Як показано в дослідженні, єдиного підходу розв'язання проблеми не було. Різні позиції та моделі університетської педагогічної і мовної підготовки включали можливість поєднання наукового характеру фундаментальної філологічної підготовки і професійних завдань, або ж передбачали, що наукова підготовка в університеті повинна стати основою психолого-педагогічної підготовки.

Ретельне аналітичне опрацювання матеріалів з теми дослідження дозволяє стверджувати, що на початку ХХ ст. утвердився освітній ідеал вчителя-філолога. Це – випускник університету, який володів високим рівнем наукової підготовки, а потім отримав професійну підготовку в педагогічному навчальному закладі, де набув теоретичних педагогічних знань та практико-методичний досвід.

Філологічну підготовку вчительських кадрів надавали: педагогічні інститути, педагогічні факультети університетів, педагогічні курси.

Аналізуючи стан вищої педагогічної освіти на початку ХХ ст., варто відмітити наступну особливість, що виявлялася у створенні громадських і приватних вищих педагогічних шкіл. Це були приклади демократичного типу вищої педагогічної освіти, які орієнтували своїх слухачів здебільшого не на диплом, а на компенсацію своїх інтересів, потреб і можливостей. Це заклади: Ніжинський історико-філологічний інститут імені Н. Безбородька, який 1913 р. налічував 134 студенти, Вищі жіночі курси в Одесі, на яких 1906 р. було відкрито історико-філологічний відділ, на 1 січня налічувалося 685 студенток у чотирьох професійних відділах; у Харкові з 1907 р. діяв відділ історико-філологічний; жіночій Фребелівський дворічний педагогічний інститут в Києві. Випускники вищих навчальних закладів могли не лише розширити в цих закладах філологічну освіту, але й поповнити педагогічні знання.

Неурядові вищі навчальні заклади педагогічного спрямування були новими в організаційно-методичному і змістовному аспекті. Вони формувалися як навчально-наукові комплекси, які здійснювали фахову підготовку та перепідготовку вчительських кадрів, проводили розробку наукових проблем та консультативну роботу.

Встановлено, що фактично на початок ХХ ст. склалися засади для багаторівневої системи педагогічної освіти, перший рівень якої – фундаментальна філологічна освіта на відповідних факультетах в університетах, другий – професійна педагогічна підготовка, яка мала практико-орієнтований характер.

Як зазначив дослідник питань становлення загальної університетської педагогічної освіти О. Глузман, інтенсивний розвиток системи вищої педагогічної освіти сприяв росту відповідного студентського контингенту. Упродовж 1898–1916 рр. чисельність студентів збільшила більше, ніж удвічі. За вказаний період часу у вищих навчальних закладах було підготовлено 18645 педагогів. Окрім цього, громадськими і приватними навчальними закладами було випущено ще 15155 вчителів з вищою освітою. Однак, це не задовольняло потреби мережі середніх навчальних закладів у вчителях-предметниках, і зокрема – філологів. На 1916 р. у деяких школах не вистачало до 40% штатного педагогічного персоналу. Питання теоретичного обґрунтування і методичного забезпечення організації підготовки вчителів-філологів залишалися актуальними.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Біологічні поняття
Біологія як навчальний предмет являється системою понять, що розвиваються в логічної последовності й знаходяться у взаємозв'язку. Уся система понять визначається складом основ науки, що входять у шко ...

Ґенеза досліджуваної проблеми
Розвиток демократичної української держави, соціально-економічні та культурні трансформації суспільства зумовлюють оновлення загальних освітніх процесів, формування нових концепцій розвитку особистос ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net