Особливості організації мовної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах України у першій половині ХХ ст

Педагогіка » Організація мовної підготовки педагогічних кадрів в Україні у першу половину ХХ ст » Особливості організації мовної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах України у першій половині ХХ ст

Сторінка 4

Тоді ж було порушено питання про відкриття Українського університету в Ніжині на базі історико-філологічного інституту. Аналіз проекту статуту цього закладу дає нам уявлення про ті інноваційні підходи, які впроваджувалися в педагогічній освіті в той час. Характерно, що за структурою цей вуз мав відповідати європейським стандартам: після отримання звання вчителя випускники університету мали складати Раді Академії екзамен на ступінь магістра, а після захисту відповідної вченої дисертації Рада Академії отримала право аспірантам присуджувати вчену ступінь доктора педагогіки. Це говорить про те, що саме педагогічний напрямок у підготовці магістрів філології був визначальним.

Таким чином, на першому етапі, який хронологічно охоплював перші десятиліття ХХ ст. – до 1919 р., на ґрунті педагогічних традицій ХІХ ст. створювалися громадські та приватні вищі педагогічні навчальні заклади, які здійснювали мовну підготовку вчителів. Серед особливостей діяльності таких вузів відмічено національність на ґрунтовну наукову підготовку вчителів відповідного фаху. Заснування українських вищих шкіл сприяло розвитку українознавства та практичній реалізації визначеної вище тенденції українізації народної освіти.

Більшовицька влада почала реформувати освіту в Україні на зразок радянської Росії, керуючись «Положенням про єдину трудову школу», що його ухвалив Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет 12 вересня 1918 р. Політичні негаразди, загальна криза економіки в країні зумовили послаблення українізації; позбавлення державної підтримки Академії наук гальмувало розвиток мовознавства в цілому. Фактично, історичні процеси, що відбувалися протягом 20-тих рр. ХХ ст. свідчили про поступовий розвиток русифікаційної політики українського громадянства.

Подібна тенденція чітко простежувалася в реформуванні педагогічної освіти в цілому. Так, у ході дослідження встановлено, що в травні 1919 р. спеціальною комісією, до складу якої ввійшли відомий учений, педагог-методист О. Музиченко і директор Київського учительського інституту К. Щербина, було розроблено проект реформування педагогічних навчальних закладів.

Вироблені рекомендації передбачали реорганізацію вчительських інститутів у педагогічні інститути з чотирирічним терміном навчання. Ставилося питання про необхідність вищої освіти для всіх учителів і вихователів. Рішенням Ради робітничо-селянської оборони у 1919 р. було створено педагогічні інститути у Чернігові, Полтаві, Херсоні, Житомирі, обговорювалася можливість відкриття педагогічного інституту у Миколаєві. На педагогічні інститути покладалося завдання готувати педагогічні кадри для шкіл першого, другого ступеня та середніх професійних навчальних закладів.

Докорінні перетворення в організації вищих педагогічних навчальних закладів відбулися у 1919–1920 рр.

У ході вивчення матеріалів з теми магістерської роботи встановлено, що діячі в світній галузі, зокрема Нарком освіти України Г. Гринько, наголошували, що традиційна університетська освіта стала дуже віддаленою від реалій професійного життя. Особливо гостро критикували систему підготовки вчителів-філологів на історико-філологічних факультетах університетів. Студенти, що закінчували навчання на цих факультетах, викладали дисципліни гуманітарного і суспільствознавчого циклу в середніх школах, ремісничих училищах та технікумах. Однак навчання на цих факультетах хоча й забезпечувало ґрунтовну теоретичну філологічну освіту, але змістовно не враховувалися новітні розробки науковців-філологів, а також не було створено належних умов для оволодіння психолого-педагогічними та методичними вмінням, необхідними для успішної професійної діяльності.

Концепція практицизму і професіоналізму набула чинності в рішенні наради «Про реформу вищої школи», яким передбачалося створення вузькоспеціалізованих вищих педагогічних навчальних закладів з трирічним терміном навчання. Замість філологічних факультетів університетів створювалися педагогічні з різними спеціалізаціями.

В цілому ж, в основу організації системи педагогічної освіти на Україні було закладене уявлення про неї як про систему виключно вищої школи. З 1921 р. в неї входили: 1) Вищі 3-річні педагогічні курси; 2) ІНО з трьома основними факультетами. У 30-ті рр. ХХ ст. на його базі збуло утворено Харківський педагогічний інститут іноземних мов. Також у той час було відкрито відділення іноземних мов у Харківському інституті народної освіти.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Цікаве про педагогіку і навчання:

Основні теорії та концепції навчальної діяльності
Концепція навчання - це сукупність узагальнених положень, системи поглядів, спрямованих на розуміння суті, змісту, методики й організації навчально-виховного процесу та особливостей діяльності учнів ...

Зміст моделі туристсько-спортивної підготовки студентів спеціальності "Фізичне виховання" спеціалізації "ОРТ"
Особливості змісту туристсько-спортивної підготовки майбутніх "ОРТ" характеризується за наступними критеріями: за рівнем підготовки - це модель туристсько-спортивної підготовки зі спортивно ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net