Просвітительство як історичний феномен

Педагогіка » Просвітительська діяльність С. Русової та науково-педагогічні проблеми її творчої спадщини » Просвітительство як історичний феномен

Сторінка 1

Для того, щоб розкрити багатоаспектну роль українського просвітительського руху і його діячів у національному поступі народу, у пробудженні національного самоусвідомлення, необхідно з’ясувати передумови і шляхи виникнення просвітницьких ідей в Україні, аналітично розглянути суспільно-політичні та культурно-освітні обставини входження в українську культурну систему європейських духовних координат, проаналізувати багатогранну діяльність перших просвітників та просвітителів, виділити етапи формування просвітительства в Україні, вичленивши його провідні риси.

Для дослідження просвітительства як історичного феномена важливе пізнавальне значення має також відповідь на питання про співвідношення просвітительського руху і культурного розвитку. А точніше: чи є просвітительський рух результатом культурного розвитку народу. У зв’язку з поставленим питанням цікавим у методологічному плані є таке висловлювання І.Франка. Українській інтелігенції, наголошував він у 1905 році, необхідно "витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суспільний культурний організм, здібний до самостійного культурного і політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, звідки б вона не йшла, та при тім податний на присвоювання собі в якнайширшій мірі і в якнайшвидшім темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна хоч і як сильна держава не може состоятися". Таким чином, питанням культури, культурного розвитку при визначенні нації приділяється видатним українським мислителем важлива роль. Оскільки просвітительство є результатом культурно-освітнього розвитку, то термін "суспільний культурний організм" стосується, на нашу думку, просвітительства. А, отже, просвітительство можна визначити, як цілісну культурну-освітню систему, яка інтегрує воєдино як культурно-освітні надбання різних регіонів української землі, так і включає в свою структуру всі характерні для високорозвинутих націй просвітні здобутки: моральні, виховні, правові, освітні, виробничі та інші. Але за своїм досвідним джерелом, за своїм творчим ритмом і за своєрідністю просвітительство — національне. Просвітитель (як поет, художник, вчений, політик чи пророк) живиться, свідомо чи несвідомо, духовним досвідом свого народу. Він має батьківщину, тобто національну, духовну культуру, в якій склався його індивідуальний дух. Особистий індивідуальний досвід просвітителя в глибині своїй пов’язаний походженням і взаємодією з досвідом свого народу: тим більше йому вдасться досягнути, чим більший і зріліший досвід його народу.

Однак ні український народ, ні його передові мислителі ніколи не відверталися від загальнолюдських цінностей, завжди визнавали їх пріоритетність.

Слід мати на увазі, що просвітителі відрізняються від просвітників. У тлумачному словнику української мови дається лексичне значення названих термінів. Так, просвітником "є той, хто займається освітою", а просвітителем — "прихильник просвітительства, пропагандист прогресивних ідей, знань, культури".

У довіднику з історії України зазначається, що просвітники — носії ідеології "періоду епохи переходу від феодального до громадянського суспільства, становлення капіталістичних відносин, згідно з якою становлення нового суспільного ладу можливе за допомогою реформ та освіти". Просвітники мали широкий світогляд, у якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, патріотизму, критика церкви, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості і самоцінності особи.

У цьому ж довіднику вказується, що просвітителі — це "носії освіти і прогресу", які завжди відігравали значну роль у суспільному розвитку України. Перш за все, вони широко захищали просвіту народу, свободи, європейські форми життя і взагалі всебічну європеїзацію України.

Отже, слово просвітитель має ширше значення, ніж слово просвітник, тому цілком очевидно, що діяльність просвітителів значно ємніша, ніж діяльність просвітників. Адже просвітителі забезпечують збереження національної пам'яті і передають національну культуру майбутнім поколінням. Крім того, об'єктами досліджень просвітителів, на нашу думку, виступають різноманітні ідеї, що функціонують у контексті інтелектуального життя даної нації. Ми вважаємо, що до домінантних у національній культурі належали ідеї просвітителів, які на українському ґрунті мали свою специфіку, унікальність і неповторність. Дана специфічність виражалася творенням національної освітньої культури, оскільки " .самооборонна функція освіти для бездержавних національностей висловлювалася на двох рівнях: по-перше, передавати символи якнайбільшій кількості членів групи, щоб забезпечити збереження історичної пам’яті; і, по-друге, виховати нові кадри провідників, тобто інтелігенцію, на плечах яких лежало б завдання передавати національну культуру майбутнім поколінням". Що, власне, було метою вже перших просвітників і просвітителів в Україні.

Страницы: 1 2 3 4

Цікаве про педагогіку і навчання:

В. Сухомлинський як представник передової вітчизняної педагогіки
У світі існує небагато педагогічних систем, що входять до педагогічної скарбниці людства. Педагогічна система В. Сухомлинського відноситься саме до таких. Видатний український педагог, заслужений учи ...

Якість освіти як мета реформування
Реконструкція системи освіти в умовах активного державотворення супроводжувалась напрацюванням нормативно-правової бази в цій галузі, вироблення загальних стратегічних цілей та конкретизацію їх за до ...

Сімейне виховання

Сімейне виховання

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї.
Музичне виховання

Музичне виховання

Найскладнішою проблемою сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення художньо-творчого розвитку учнів.

Головні теми

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.educationua.net